Семирічна війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Семирічна війна
Kunersdorff.jpg
А. Коцебу. «Кунерсдорфський бій» (1848)
Дата: 17561763
Місце: Європа (Королівство Прусія, Сілезія), Африка, Північна Америка, Індія, Філіппіни, Південна Америка
Результат: Королівство Великої Британії завдало поразки Королівству Франція у колоніальній боротьбі; Королівство Пруссія підтвердило своє право на сілезькі землі.
Сторони
Королівство Великої Британії, Королівство Пруссія, а також Ганновер і інші дрібні князівства Австрійська монархія, Російська імперія, Королівство Франція, а також Курфюршество Саксонія (і Річ Посполита, що була в унії із Саксонією), Швеція
Командувачі
Фрідріх II, Роберт Клайв, Фрідріх Зейдліц Карл Лотаринзький Маршал Нейперг С. Ф. Апраксін П. С. Салтиков

Семирі́чна війна́ (17561763) — великий військовий конфлікт XVIII століття, один з наймасштабніших конфліктів Нового часу.

У шведській історіографії війна відома як «Померанська війна» (швед. Pommerska kriget), у Німеччині — як «Третя Сілезька війна» (нім. Dritter Schlesischer Krieg), в Канаді — як «Завойовницька війна» (англ. The War of the Conquest) і в Індії — як «Третя Карнатська війна» (англ. The Third Carnatic War). У Північній Америці — відома під назвою Франко-індіанська війна.

Передумови[ред.ред. код]

Виникла в результаті протистояння між ворожими союзами: Королівством Великої Британії та Королівством Пруссія з одного боку, Австрійською монархією, Російською імперію та Королівством Франція з другого (були й інші учасники коаліцій). Королівство Великої Британії та Королівство Франція вели боротьбу на морях і колоніях (насамперед у Північній Америці та Індії), Австрійська монархія та Королівство Пруссія вирішували свої континентальні суперечки. Російська імперія вступила у війну, будучи у союзі з Австрійською монархією (1746) та Королівством Франція (1756), з Королівством Великої Британії відносин не розривала, отож війну вела лише проти Королівства Пруссія. Королівство Великої Британії завдало поразки Королівству Франція. Королівство Пруссія на континенті у цілому програвала Австрійській монархії, Російській імперії та Королівству Франція. Однак демарш нового російського імператора Петра ІІІ (1761–1762) змінив баланс сил, коли російські війська перейшли на бік прусських. Палацовий переворот, що привів до влади Катерину ІІ (28 червня 1762) взагалі вивів Російську імперію з війни. Таким чином, жодна з коаліцій не здобула повної перемоги. Найбільше зиску отримало Королівство Великої Британії, яке установила контроль над Індією й іншими колишніми колоніями Королівства Франція, включаючи Канаду. Іспанія передала Королівству Великої Британії Флориду в обмін на Кубу; Королівство Пруссія підтвердило свої сілезькі завоювання та в підсумку стала однією з наймогутніших європейських держав. Російська імперія територіальних і матеріальних здобутків не мала, проте й вона ввійшла до когорти перших країн Європи. Війна закінчилася Паризьким договором 1763, підписаним Королівством Франція, Королівством Великої Британії, Іспанією, Португалією; та Губертусбургським миром 1763 року, що уклали Королівство Пруссія, Австрійська монархія, Саксонія.

Війна в Європі[ред.ред. код]

Дії армії Російської імперії під час Семирічної війни 1756–1763 рр.

Основне протистояння в Європі відбувалося між Австрійською монархією та Королівством Пруссія за володіння Сілезією, втраченою Австрією у попередніх Сілезьких війнах. Тому семирічну війну називають також третьою Сілезькою війною. Перша (1740–1742) та друга (1744–1748) Сілезькі війни були складовими частинами війни за Австрійську спадщину.

В Європі бойові дії відбувались між Королівством Пруссія, Королівством Великої Британії, Ганновером і кількома малими німецькими державами, з одного боку, та Австрійською монархією, Королівством Франція, Швецією і державами імперського союзу Німеччини й Російською імперією.

18 червня 1757 року король Пруссії Фрідріх Великий зазнав поразки від австрійців під Коліном у Королівстві Богемія. Французи, які вступили навесні у війну на боці Австрійської монархії і Російської імперії, в липні отримали серйозну перемогу в битві під Хастенбеком, але 5 жовтня були розгромлені прусськими військами під Россбахом. Незабаром, 5 грудня, Фрідріх Великий розгромив і австріяків під Лейтеном. У грудні російські війська розпочали окупацію Східної Пруссії.

Досвід участі російської армії у Семирічній війні показав, що регулярної кінноти в російській імператорський армії було дуже мало. Гусарські нерегулярні полки, сформовані із сербів, волохів, угорців, молдаван та грузинів, зовсім не відповідали вимогам часу і не могли виконувати функції легкої кінноти. Козацька кіннота і національні формування калмиків, башкирів і мещеряків фактично являли собою недисципліновану і слабко зорганізовану масу з величезною кількістю коней, яка лише ускладнювала дії армії, потребуючи великої кількості фуражу. З огляду на це, з 1763 року почались військові реформи, які мали кардинально змінити ситуацію щодо кінноти. 1769 року було ліквідовано ландміліцькі полки Української укріпленої лінії, а на їх базі створено польові піхотні полки.

У Семирічну війну Військо Донське виставило 16 000 козаків для ведення бойових дій.

Початок війни[ред.ред. код]

Семилітня війна почалась з нападом Королівства Пруссія на Королівство Богемія. Але там вони зазнали поразки. Пізніше Фрідріх ІІ Напав на Курфюршество Саксонія. Заставши на марш кидку армію Саксонців. 75-тисячна армія пруссаків розбила 18-тисячну армію Саксонців. Потім у війну негайно втрутилась армія Австрійської монархії. Окрім легендарного бою під Лейтеном вони мали і інші переможні бої. У цій війні показався талант Фрідріха ІІ. Він виявився гарним полководцем.

Вступ у війну Королівства Франція[ред.ред. код]

Королівство Франція втрутилось у війну після поразок Австрійської монархії. Атакувавши князівство Ганновер він знищив союзника Королівства Пруссія. Створивши союзну армію, вони намагались виграти у Пруссії, але не змогли. Невдалі спроби Карла Лотаринзького атакувати табір Фрідріха ІІ обернулись до нього ослаблення. Під час битви під Лейтеном союзна армія підсилила лівий фланг і пішли в обхід по лівому флангу. Вони залишили 8-тисячний загін з Генералом Сен-Жернемом. Коли Фрідріх ІІ розбив правий фланг, таку ж долю спіткав центр.

Інші театри бойових дій[ред.ред. код]

Див. Англо-іспанська війна (1761 — 1763), Франко-індіанська війна

Наслідки війни[ред.ред. код]

Ця війна закінчилась у Європі збереженням статус-кво, хоча Російська імперія зуміла потіснити пруссаків і навіть захопила Східну Пруссію. Одразу після смерті імператриці Єлизавети, Петро ІІІ уклав сепаратний мир зі своїм кумиром і повернув йому всі завойовані російською зброєю землі. Карл Лотаринзький виявився жахливим полководцем, імперія Габсбургів показала свою неспроможність воювати проти Королівства Пруссія.

Натомість у колоніальному світі відбувся кардинальний переділ: французи втратили майже всі свої колонії, більшість яких здобуло Королівство Великої Британії.

Участь українських козаків[ред.ред. код]

Підрозділи слобідських козаків, слобідська міська та похідна артилерія, що складалася з гармат різного походження, калібрів та якості брали активну участь у бойових діях російської імператорської армії.

У військових кампаніях брали участь як окремі військові підрозділи, сформовані на території України, так і цілі українські козацькі полки, зокрема Київський, Ніжинський, Чернігівський і Чугуївський. Так, козацькі підрозділи діяли на території Німеччини в складі російської армії і разом з нею вступили в Берлін, брали участь у битви при Цорндорфі та інші.

Військо Запорозьке низове не брало безпосередньої участі у Семирічній війні. З одного боку це було викликано необхідністю захисту південних кордонів від турків й татар, з іншого — досвід російсько-турецької війни 1735–1739 років показав, що будь-які пересування запорожців територією Речі Посполитої призводять до збройних конфліктів з польською шляхтою.

Закінчення війни[ред.ред. код]

5 січня 1762 року померла російська імператриця Єлизавета Петрівна.

5 травня 1762 року — новий імператор Петро ІІІ у Санкт-Петербурзі підписує Мирний договір між Російською імперією та Королівством Пруссія.

22 травня у Гамбурзі Королівство Пруссія підписує мирний договір з Швецією.

19 червня 1762 року — Російська імперія та Королівство Пруссія підписують союзний договір. Проте вже 28 червня у Петербурзі відбувається державний переворот, Петра III скидають, а до влади приходить Катерина II.

10 лютого 1763 року було укладено Паризький мирний договір між Королівством Великої Британії, Королівством Франція та Іспанією про завершення Семирічної війни. За умовами договору Королівство Франція втратило Канаду та інші території, які перейшли у володіння Королівства Великої Британії, та передала Іспанії Кубу та острів Мінорка.

15 лютого 1763 року укладається Губертусбургский мирний договір між Королівством Пруссією, Австрійською монархією та Курфюршеством Саксонія.

Втрати воюючих держав[ред.ред. код]

  • Австрійська монархія — 400 тис. вбитих.
  • Королівством Пруссія — втратила близько 262 500 чоловік, хоча сам Фрідріх офіційно оголосив про 180 000 вбитих.
  • Російська імперія — 138 тис. вбитих.
  • Королівство Франція — 168 тис. вбитих.
  • Королівство Великої Британії — 20 тис. убитих.
  • Іспанія — 3 тис. вбитих.

У цілому за війну було вбито понад 600 тис. солдатів і 700 тис. мирних жителів. Загальні втрати склали 1 млн. 300 тис. чоловік[джерело?].

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У Семирічній війні був використаний косий бойовий порядок вигаданий Фрідріхом ІІ.
  • Карл Лотаринзький не зміг використати навіть вдалі бойові позиції та переваги у чисельності під час битви у Лейтені.
  • У цій війні переможці мали дуже велику здобич. Особливо під час вищезгаданої битви під Лейтеном.
  • Два ворогуючих князівства Саксонія і Ганновер було розбиті ще на початку війни.
  • Участі Португалії навіть не було у бойових діях.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]