Литвиненко-Волторніст Христина Дмитрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Литвиненко-Волторніст Христина Дмитрівна
Народилася 23 травня 1883(1883-05-23)
Лохвицький район, Полтавська область
Померла 7 січня 1978(1978-01-07) (94 роки)
Діяльність поетеса

Литвиненко-Волторніст Христина Дмитрівна (23 травня 1883, Христанівка, Полтавська область — 7 січня 1978, Миргород) — українська поетеса, бандуристка.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилась у бідній селянській сім'ї, в молоді роки батракувала. У 1902 її заарештували царські жандарми за розповсюдження листівок[1].

1903–1907 була вільною слухачкою Миргородської художньо-промислової школи; 1907–1913 працювала телефоністкою земської управи, 1913 — 15 — викладач малювання Полтав. приватної шк. ім. І.Котляревського. Переїхавши до Миргорода вона включається в громадську роботу однією з перших у 1929 вступає в колгосп і працює у ньому до 1953. З 1960 року кобзарка-поетеса живе в Лохвиці[1].

Творчість[ред. | ред. код]

Друкувалася в періодиці з 1910; окремо вийшли книжки віршів «Широким шляхом» (1958), «Сталеві квіти» (1960), складала мелодії. Автор пісень і віршів для дітей[2].

Її пісні «Революція іде», «Ой розбили ми кайдани», «Батьківщино, моя», «Ой, матінко, ти голубонько», «Одудок» та інші" були широко відомі в Україні. Твори поетеси і бандуристки друкувалися в обласній і республіканській пресі, у збірниках «Поети колгоспного села» (1940)", «Народні співці Радянської України» (1956), «Степові квіти» (1960)[1].

Джерела[ред. | ред. код]

Ланки[ред. | ред. код]