Лицар ФітцГіббон

Герб Білих Лицарів.

Джон Фіцгіббон – І граф Клер.

Білі Лицарі (англ. - White Knight, ірл. - Ridire a Fin) – лицарі Фіцгіббон, лицарі Фін – аристократична династія в Ірландії нормано-валійського походження. Титул вперше отримав Моріс Фіцгіббон на початку XIV століття. Ця династія є бічною гілкою аристократичного роду Фіцджеральдів (Геральдинів). Крім Білих Лицарів в Ірландії існували ще дві лицарських роди – бічні гілки Фіцджеральдів – Зелені Лицарі та Чорні Лицарі. Гілки Білих Лицарів та Чорних Лицарів вимерли, династія Зелених Лицарів існує досі.

Історія Білих Лицарів

Першим Білим Лицарем був Моріс ФіцГіббон. Він був посвячений к лицарі королем Англії Едвардом III у 1333 році, одразу після поразки шотландських військ у битві на пагорбі Галідон. Моріс Фіц-Гіббон – І Білий Лицар був сином Гілберта Фіц-Джона, старшим позашлюбним сином Джона Фіц-Джеральда - І барона Десмонда та Гонора та дочки Х'ю О'Коннора Дон ака Ó Конхобара Донн Керрі – нащадка короля Коннахта (королівство на заході Ірландії) - ака Феліма Ва Конхобара. Джон Фіцджеральд також був родоначальником графів Десмонд. Родина Білого Лицаря вважалася другою гілкою Дому Фіцджеральдів, головою якої був граф Десмонд.

В Ірландії існувала легенда про походження Фіцджеральдів, яка не мала під собою ніякого історичного підґрунтя: «Фіцджеральди ірландські відрізнялися доблестю, бо походили від троянців, від царя Пріама. Предки Фіцджеральдів після знищення Трої втекли разом з Енеєм. Фіцджеральди походять від Поліксени – дочки Пріама».

Білі Лицарі були оспівані в ірландській поезії, зокрема в поемі, що приписується ірландському поету Доно Мак Крейту. Там, зокрема, говориться: «Три славетних лицарі роду Геральда – найславетніші лицарі в Ірландії, кожен мав шляхетних нащадків, за правом народження найвище з них Білий Лицар здіймається…»

Титул Білого Лицаря ірландською мовою традиційно пишеться Ridire a Fin. Білі Лицарі володіли великими маєтками в графствах Лімерик та Корк. Традиційно в Ірландії аристократи носили прізвище, що походило від назви місцевості, якою той чи інший аристократ володів. Але Білі Лицарі називалися не по назві земель, а по кольору своїх обладунків. Моріс Фіцгіббон – І Білий Лицар керував військовими експедиціями в Шотландію та Уельс під командуванням графа Десмонд.

Білі лицарі постійно воювали з лордами Роше, їх близькими сусідами. Кожного разу, коли очільники цих двох родин зустрічалися (за винятком укладання спілки проти спільного ворога), "між ними постійно виникали криваві сутички". Одна з таких зустрічей - між Едмундом Фіцгіббоном - ХІ Білим лицарем, та сином Девіда Роше - віконтом Роше та Фермой ввійшла в літописи Ірландії. Роше, намагаючись залякати ФіцГіббона і домогтися відмови від претензій на землі Старого Кастлтауна в графстві Корк почав конфлікт, що мав наслідком вторгнення в землі ФіцГіббонів, "і Роше почали грабувати і вбивати всіх кого бачили". Коли Роше рухались назад до власних земель, їх перехопили ФіцГіббони. Їхня зустріч зафіксована у наступному записі літописів: "Нарешті Білий Лицар Уайт і Роше зітнулися кінно і билися доти, допоки обидва не були розбиті вщент". Нарешті Роше отримав поранення в коліно, люди Роше почали тікати, один із Білих Лицарів вистрілив в обличчя Роше з вогнепальної зброї і вбив його.

Найвідоміші Білі Лицарі

• Моріс Фіцгіббон – І Білий Лицар (пом. 1357 року)
• Девід Фіцгіббон – ІІ Білий Лицар
• Джон Фіцгіббон – ІІІ Білий Лицар
• Моріс Фіцгіббон – IV Білий Лицар (пом. 1419 року)
• Джон Фіцгіббон – V Білий Лицар
• Моріс Мор Фіцгіббон – VI Білий Лицар (пом. 1496 року)
• Моріс Оге Фіцгіббон - VII Білий Лицар (пом. 1530 року)
• Моріс Фіцгіббон – VIII Білий Лицар (пом. 1543 року)
• Джон Фіцгіббон – ІХ Білий Лицар (пом. 1569 року)
• Джон Оге Фіцгіббон – Х Білий Лицар (пом. 1559 року)
• Едмунд Фіцгіббон – ХІ Білий Лицар (пом. 1603 року)
• Моріс Оге Фіцгіббон – ХІІ Білий Лицар (пом. 1611 року) – не мав дітей, династія урвалася.

Після смерті Едмунда Фіцгіббона - ХІ Білого Лицаря, його земельні володіння були передані його дочці Марджері, всупереч «звичаям та законам лицарства в Ірландії, згідно яких титул та землі мали бути передані Девіду Фіцгіббону з Кілмора, що зазвичай називається не Карріг, (Девід зі Скелі)». Це було зроблено «завдяки спеціальній домовленості між Едмундом Фіцгіббоном та англійським урядом, як однієї з умов його зради графа Десмонда». Якби маєток Едмунда Фіцгіббона успадкував Девід не Карріг, то замки і землі були б конфісковані англійським урядом за підтримку Девідом не Каррігом XVI графа Десмонда під час заколоту проти англійців. Син Едмунда Фіцгіббона - Моріс, помер за день до батька, у 1608 році. Титул Білого Лицаря був переданий сину Моріса - онуку Едмунда. Це був Моріс Оге Фіцгіббон – ХІІ Білий Лицар. Хоча він успадкував давній титул Едмунда, землі Едмунда перейшли до Маргарет, дочки Едмунда.

Претензії на титул Білого Лицаря були висунуті лордом Кінгстоном у 1821 році, що був нащадком Маргарет (1602–1666) - онучки Едмонда Фіцгіббона – ХІ Білого Лицаря, але ці претензії були оскаржені і відкинуті короною.

Останнім визнаним володарем титулу Білого Лицаря став Моріс Фіцгіббон Крохана з графства Кілкенні, який прийняв цей титул у 1858 році. Хоча гілка Білих Лицарів з Кілкенні вимерла, гілка з Лімерика існує. Фіцгібони з Лімерика являють собою останню гілку роду Фіцгіббонів. Фіцгіббони з Лімерика носили титул Граф Клер з 1794 по 1864 рік.

Джерела

• Forester, Henry Rumsey. The Pocket Peerage of Great Britain and Ireland. 1852.
• Montgomery-Massingberd, Hugh. Burke's Irish Family Records. London, U.K. Burkes Peerage Ltd, 1976.
• O'Donovan, John. "The Descendants of the Last Earls of Desmond." Ulster Journal of Archaeology, vol. 6, 1858, pp. 91–97. JSTOR.
• Graves, James, and Samuel Heyman, editors. "Unpublished Geraldine Documents, The Sept of the Old Knight." The Journal of the Royal Historical and Archaeological Association of Ireland, vol. IV. Dublin University Press, Ireland. 1885.
• Graves, James, and Samuel Heyman, editors. "Unpublished Geraldine Documents, The Earls of Desmond." The Journal of the Royal Historical and Archaeological Association of Ireland, vol. I. Dublin University Press, Ireland. 1870.
• Graves, James, and Samuel Heyman, editors. "Unpublished Geraldine Documents, The Whyte Knight." The Journal of the Royal Historical and Archaeological Association of Ireland, vol. IV. Dublin University Press, Ireland. 1885.