Едуард III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Едвард III)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едуард III
англ. Edward III
King Edward III from NPG.jpg
Едуард III
Король Англії
Коронація: 1 лютого 1327
Попередник: Едуард II
Наступник: Річард II
 
Ім'я при народжені: Едуард Плантагенет
Народження: 13 листопада 1312(1312-11-13)
Віндзор
Смерть: 21 червня 1377(1377-06-21) (64 роки)
Ричмонд
Громадянство: Королівство Англія
Династія: Плантагенети
Батько: Едуард II
Мати: Ізабелла Французька
У шлюбі з: Філіппа
Діти: Едуард, Ізабелла, Жанна, Ліонель, Джон Ґонт, Едмунд Ленґлі, Марія, Марґарет, Томас Вудсток

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Едуа́рд III (англ. Edward III of England; 13 листопада 1312 — 21 червня 1377) — король Англії (1327—1377 роки), чиї претензії на французький престол стали приводом до Столітньої війни.

Був одним з найуспішніших англійських монархів Середньовіччя. Відновивши королівську владу після провального правління його батька, Едуарда ІІ, Едуард ІІІ перетворив Англійське королівство на одну з найпотужніших військових сил у Європі. На його правління припали важливі зміни в законодавстві та системі державного врядування (зокрема, розвиток англійського парламенту), а також пандемія чуми «Чорна смерть». Він залишався на троні 50 років. З часів Генріха ІІІ і до Георга ІІІ ніхто з англійських монархів не правив так довго.

Едуард був коронований у віці чотирнадцяти років, після відречення його батька. Коли йому було лише сімнадцять, він організував заколот проти регента, Роджера Мортімера, і розпочав особисте правління. Після перемоги у війні з Шотландією він у 1340 році проголосив себе повноправним спадкоємцем французького трону, що стало причиною початку Столітньої війни. Після декількох невдач на початку війни, події для англійців складалися виключно добре; перемоги в битвах при Кресі та Пуатьє призвели до підписання вигідного миру в Бретіньї. Проте останні роки правління Едуарда III були позначені невдачами як на міжнародній, так і на внутрішній аренах, що було зумовлено бездіяльністю і поганим здоров'ям короля.

Едуард ІІІ був імпульсивною людиною, здатною, однак, на милосердні вчинки. Загалом, він був типовим королем, зацікавленим переважно у веденні військових дій. Едуард ІІІ користувався повагою свого часу і в наступні століття, але істориками вігівського спрямування був проголошений безвідповідальним авантюристом. Однак цей погляд було переглянуто, і сучасна історіографія визнає значні досягнення Едуарда ІІІ.

1373 року уклав альянс із Португалією, що діє понині.

Сім'я[ред. | ред. код]

Докладніше: Плантагенети

Родовід[ред. | ред. код]

Генріх ІІІ Плантагенет
 
Елеонора Прованська
 
Фердинанд III Кастильський
 
Жанна Даммартинська
 
Філіп III Сміливий
 
Ізабелла Арагонська
 
Генріх I Наваррський
 
Бланш Артуа
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Едуард I Довгоногий
 
 
 
 
 
Елеонора Кастильська
 
 
 
 
 
Філіп IV Красивий
 
 
 
 
 
Жанна I Наваррська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Едуард II
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ізабелла Французька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Едвард III
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Едуард III


Попередник:
Едуард II
Король Англії
1327-1377
Наступник:
Річард II


Попередник:
Карл IV Красивий
Король Франції
титулярний
1340-1377
Наступник:
Річард II


Попередник:
Едуард II
Лорд Ірландії
1327-1377
Наступник:
Річард II


Попередник:
Едуард II
Герцог Аквітанії
1360-1369
Наступник:
Земля відійшла до Франції