Лобода Микола Іванович
| Микола Іванович Лобода | |
|---|---|
| Народився | 10 травня 1894 Київ, Російська імперія |
| Помер | 30 листопада 1941 (47 років) Александров, Івановська область, Росія |
| Місце проживання | Київ |
| Країна |  УРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | педагог |
| Alma mater | Історико-філологічний факультет Київського університету[d] (1917) Друга київська гімназія (1912) |
| Галузь | Педагог |
| Заклад | Вищий інститут народної освіти в Києві |
| Посада | Ректор |
| Вчене звання | професор |
| Відомий завдяки: | ВУАН |
| У шлюбі з | Марія В'ячеславівна Чолганська |
Микола Іванович Лобода (10 травня 1894, Київ — 30 листопада 1941) — український науковець. Педагог. Суспільствознавець. Ректор створеного на базі Київського університету Вищого інституту народної освіти в Києві (1921—1924).
Народився 10 травня (28 квітня) 1894 року в Києві. У 1912 році закінчив навчання в Другій київські гімназії, і вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет. З 1917 року вчителював. Входив до Товариства вчителів-інтернаціоналістів. У 1919—1920 — працював завідувачем Київського губернського відділу народної освіти. Займався реформуванням вищої і середньої освіти. У 1921 призначений ректором створеного на базі Київського університету Вищого інституту народної освіти в Києві. Викладав в інституті історію класової боротьби, історію соціалістичного руху та історію РКП(б) і КП(б)У. Наприкінці 1921 очолював київську підкомісію радянсько-польської комісії, яка, згідно з умовами Ризького мирного договору між РСФРР і УСРР та Польщею у 1921, вирішувала питання повернення Польщі культурних цінностей. З жовтня 1922 був членом Президії, а грудня і головою Президії і водночас з листопада 1922 головою бюро Секції наукових працівників Київської губернської профспілки працівників освіти.
Був активним учасником внутрішньопартійної боротьби в науково-освітніх закладах, після чого у 1924 був переведений до Москви на посаду секретаря центрального бюро Секції наукових співробітників.
У 1928 опублікував працю «Очерки по истории классовой борьбы в России: Эпоха промышленного и финансового капитализма». У період нової хвилі внутрішньопартійної боротьби був виключений — за свідченням Леоніда Левитського, як активний троцькіст — з ВКП(б) і засланий.
24 березня 1936 заарештований за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. 21 вересня 1936 Особлива нарада при НКВС СРСР засудила його до 5 років позбавлення волі. З 29.10.1936 року по 24.03.1941 року відбував покарання у Воркуті. 16.11.1941 повторно заарештований і невдовзі без суду розстріляний в м. Александров Івановської області Росії.[1]
У жовтні 1989 року реабілітований.
- «Очерки по истории классовой борьбы в России: Эпоха промышленного и финансового капитализма» (1928)
- ↑ Лобода Николай Иванович. Книга Памяти Жертв Коммунистического Террора. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 18 квітня 2014.
- І. Б. Усенко. Лобода Микола Іванович [Архівовано 19 квітня 2014 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 251. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Верба І. Олександр Оглоблин: життя і праця в Україні. К., 1999; Москаленко В. Ф., Ляхоцький В. П. Таврований епохою. «Науковий вісник Національного медичного університету імені О. О. Богомольця», 2006, № 1.
- Енциклопедія історії України (ЕІУ) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]