Логогриф

Логогриф (від грец. λόγος слово, і γρίφος сітка, загадка) — стилістичний прийом і вид головоломки-шаради, які полягають у послідовності слів, що утворюються додаванням, відкиданням чи переставлянням літер або складів.

Порядок слів у логогрифі може бути і зворотним, від коротких до довших. Додавати чи забирати можна одну або кілька букв, спочатку, з кінця чи середини слова.

Приклад латинського афоризму-логогрифу: Amicus verus amore, more, ore, re cognoscĭtur— Друг пізнається з любові, звичок, мови та справ.

У випадку вірша ці слова можуть бути римами:

	Поглянь, як пишно мокра са- кура — садів і гір окраса — цвіте, яка у ній краса! А ще тут жовтолиця раса живе й дасть не одного аса. В задумі тільки й мовиш: «Са», Й у відповідь долине: «А…».
— Віктор Марач

Як різновид ігрової поезії, використовується педагогами поряд з іншими загадками:

	Люблять нас усі збирати після дощика в ліску, а як букву г відняти, будем плавати в ставку.
— (гриби, риби)

	Дроворуби його мають, ним колоди розбивають; якщо букву пропустити, в річці слід його ловити.
— (клин, лин)

	Для всіх була я люба-мила вгорі всередині кімнати. Як першу літеру згубила — на лузі почала брикати. Ще згодом літеру згубила — зробилась іменем дівчати. Та — що за лихо? — ще згубила і стала нотою звучати. Передостання ж утекла — лишилось я. Хто ж я була?
— (стеля, теля, Еля, ля, я)

У «Чорній книзі» Орхана Памука логогрифи використовуються як засіб уникнення цензури в пресі.

Посилання

• Логогриф // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 584-585.