Лопатинка багнова
Лопатинка багнова | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Відділ: | Печіночники (Marchantiophyta) |
Клас: | Jungermanniopsida |
Порядок: | Юнгерманіальні (Jungermanniales) |
Родина: | Лопатинкові (Scapaniaceae) |
Рід: | Лопатинка (Scapania) |
Вид: | S. uliginosa
|
Біноміальна назва | |
Scapania uliginosa (Lindenb.) Dumort.
|
Лопатинка багнова (Scapania uliginosa) — вид печіночників порядку юнгерманіальних (Jungermanniales)[1].
Поширення[ред. | ред. код]
Батьківщиною є Європа, Північна Америка, Азія[2].
Вид росте на вологих, безвапняних, світлих, часто сонячних місцях на весняних луках і болотах, в кислих болотах або на берегах водойм. Місця зростання часто знаходяться на більш рівнинній місцевості зі слабким рухом води і малою тенденцією до висихання.
Характеристика[ред. | ред. код]
Рослина утворює від брудно-зелених до темно-червонувато-коричневих, губчасті, високі та часто великі килимки. Рослини досягають 15 сантиметрів в довжину і від 2 до 4 міліметрів в ширину. Листки розставлені, частки листків неоднакові за розміром і мають суцільні краї. Дуже короткий кіль листа сильно вигнутий. Нижня частка листа приблизно в три рази більша за верхню. Клітини листка в середині листка мають розмір від 25 до 30 мікрометрів. Поверхня клітини (кутикула) зазвичай гладка, на клітину припадає три-чотири масляних тільця.
Статевий розподіл дводомний. Спорофіти трапляються рідко. Виводкові тіла є одноклітинними, еліпсоїдними і — також рідко — утворюються на кінчиках часток листя.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Scapania uliginosa. The Catalogue of Life (англ.). Процитовано 22.02.2024.
- ↑ Scapania uliginosa. Global Biodiversity Information Facility (англ.). Процитовано 22.02.2024.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jan-Peter Frahm, Wolfgang Frey: Moosflora (= UTB. 1250). 4., neubearbeitete und erweiterte Auflage. Ulmer, Stuttgart 2004, ISBN 3-8252-1250-5.
- Martin Nebel, Georg Philippi (Hrsg.): Die Moose Baden-Württembergs. Band 3: Spezieller Teil (Bryophyta: Sphagnopsida, Marchantiophyta, Anthocerotophyta). Ulmer, Stuttgart 2005, ISBN 3-8001-3278-8.
- Heribert Köckinger: Die Horn- und Lebermoose Österreichs (Anthocerotophyta und Marchantiophyta), Catalogus Florae Austriae, II Teil, Heft 2, ISBN 978-3-7001-8153-8.
|