Лошарик (мультфільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лошарик
рос. Лошарик
Жанрказка
РежисерУфімцев Іван Васильовичd
СценаристГеннадій Циферов
ОператорВолодимир Сидоров
КомпозиторВіктор Купревич
КінокомпаніяСоюзмультфільм
Тривалість9 хв.
Країна СРСР
IMDbID tt4263970

«Лошарик»радянський ляльковий мультфільм, створений у 1971 році режисером Іваном Уфімцевим[1]. Головного персонажа в мультфільмі озвучила актриса Рина Зелена[2].

Сюжет

[ред. | ред. код]

Мультфільм розповідає про маленького коника з жонглерських кульок на ім'я Лошарик, який вмів дуже добре виступати в цирку. Його створив жонглер, що мріяв стати дресирувальником. Однак циркові колеги Лошарика, Лев і Тигр, постійно над ним насміхалися і заявляли, що він — несправжній звір, через що відмовилися з ним виступати. Жонглер дуже страждав через те, що Лошарика не люблять звірі, і змушений був попрощатися з ним. Після цього засмучений Лошарик дарує всім кульки, з яких він був складений, і зникає.

Через деякий час, під час вистави з хижаками, юні глядачі стали обурюватися відсутністю Лошарика і зажадали повернути на арену улюбленого артиста. Дресирувальнику (колишньому жонглеру) принесли кульки, і він, підкидаючи їх, знову склав Лошарика. Глядачі були у захваті, а Лошарик пробачив жонглера.

Творці

[ред. | ред. код]
  • Автор сценарію — Геннадій Циферов
  • РежисерІван Уфімцев
  • Художник-постановник — Тамара Полетика
  • ОператорВолодимир Сидоров
  • КомпозиторВіктор Купревич
  • Звукооператор — Борис Фільчиков
  • Художник-мультиплікатор — Юрій Норштейн
  • Ляльки та декорації виконали: А. Барт, Павло Гусєв, Світлана Знаменська, Ліліанна Лютинська, Віктор Гришин під керівництвом Р. Гурова
  • Директор картини — Натан Бітман

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Аниматор.ру. «ЛОШАРИК» (фильм) кукольный, 10 мин. 18 сек. Союзмультфильм, 1971 г. (рос.). Архів оригіналу за 31 липня 2012. Процитовано 15 травня 2011.
  2. Kinoafonya.ru. Фан-сайт Леонида Куравлёва. Коллеги по цеху! (рос.). Архів оригіналу за 31 липня 2012. Процитовано 15 травня 2011.

Посилання

[ред. | ред. код]