Лук'яненко Володимир Матвійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лук'яненко Володимир Матвійович
Народився 18 жовтня 1937(1937-10-18) (82 роки)
місто Харків
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Діяльність винахідник
Alma mater Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» і Українська інженерно-педагогічна академія
Науковий ступінь доктор технічних наук
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС
Партія КПРС
Нагороди
Герой України (орден Держави) Герой Соціалістичної Праці
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Державна премія України в галузі науки і техніки Державна премія СРСР
Сторінка в Інтернеті lukyanenkovladimir.openua.net/bio.php

Володимир Матвійович Лук'яненко (18 жовтня 1937, Харків) — український державний діяч, міністр хімічного і нафтового машинобудування СРСР, президент — голова правління ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання імені М. В. Фрунзе». Кандидат у члени ЦК КПРС у 1986—1990 роках. Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання (1986–1989). Доктор технічних наук, професор (1997). Герой Соціалістичної Праці (10.12.1985). Герой України (26.02.2004).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 18 жовтня 1937 в місті Харків в родині службовця.

Освіта[ред. | ред. код]

Харківський політехнічний інститут (1955–1960), інженер-механік, «Машини і апарати хімічного виробництва»; Український заочний політехнічний інститут (1965), інженер-механік, «Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти»; кандидатська дисертація «Дослідження ефекту поперечної нерівномірності руху потоків на контактних пристроях і розробка конструкції дистиляційної колони содового виробництва» (1973); докторська дисертація «Динамічна міцність, надійність та оптимізація роторних машин нафтогазохімічної промисловості» (Харківський державний політехнічний університет, 2000).

У вересні 1955 — грудні 1960 року — студент Харківського політехнічного інституту.

У січні 1961 — грудні 1963 року — помічник майстра, майстер, старший майстер механічного цеху № 3 Сумського машинобудівного заводу ім. М. В. Фрунзе.

Член КПРС з 1963 року.

У вересні 1963 — грудні 1964 року — заступник начальника цеху № 7, у грудні 1964 — квітні 1969 року — заступник начальника цеху № 6, в.о. начальника, начальник цеху № 6, у квітні 1969 — листопаді 1973 року — головний інженер — заступник директора Сумського машинобудівного заводу ім. М. В. Фрунзе.

У листопаді 1973 — січні 1976 року — в.о. директора, директор Сумського машинобудівного заводу ім. М. В. Фрунзе. У січні 1976 — липні 1985 року — генеральний директор Сумського машинобудівного виробничого об'єднання ім. М. В. Фрунзе. У липні — вересні 1985 року — генеральний директор Сумського машинобудівного науково-виробничого об'єднання ім. М. В. Фрунзе. У вересні 1985 — січні 1986 року — генеральний директор Сумського машинобудівного науково-виробничого об'єднання ім. М. В. Фрунзе — директор Всесоюзного науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту компресорного машинобудування.

10 січня 1986 — 27 червня 1989 — міністр хімічного і нафтового машинобудування СРСР (в.ло. міністра до ліквідації Міністерства у листопаді 1989).

У лдистопаді 1989 — лютому 1994 року — генеральний директор Сумського машинобудівного науково-виробничого об'єднання ім. М. В. Фрунзе. З лютого 1994 року — голова правління — президент НВО ім. М. В. Фрунзе.

З травня 2003 року — голова наглядової ради ВАТ «Сумський завод насосного і енергетичного машинобудування «Насосенергомаш». Член Координаційної ради з питань внутрішньої політики при Президентові України (з 09.1998); член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 06.2000).

Довірена особа кандидата на пост Президента України В.Януковича в ТВО № 160 (2004–2005). Академік Академії технологічної кібернетики України, член президії академії, голова Сумського регіонального центру (з 1991). Академік Міжнародної академії холоду.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Почесний професор Харківського державного політехнічного університету (1998).
  • Почесний працівник газової промисловості (1996), почесний працівник Укргазпрому (1997).

Бібліографія[ред. | ред. код]

Автор (співавтор) понад 90 друкованих праць, зокрема книг: «Виробничі центрифуги» (1974), «Довідник. Центрифуги» (1980), «Вдосконалюємо механізм управління» (1982), «Вдосконалюємо форми й методи управління виробництвом» (1984). 8 авторських свідоцтв.

Захоплення[ред. | ред. код]

Полювання, риболовля, колекціонування картин.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]