Лук'яненко Володимир Матвійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лук'яненко Володимир Матвійович
Народився 18 жовтня 1937(1937-10-18) (79 років)
місто Харків
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Alma mater Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Нагороди
Герой України (орден Держави) Герой Соціалістичної Праці
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Державна премія України в галузі науки і техніки Державна премія СРСР

Лук'яненко Володимир Матвійович (*18 жовтня 1937, Харків) — український державний діяч, Герой України, доктор технічних наук, професор (1997); ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання імені М. В. Фрунзе», президент — голова правління; голова наглядової ради ВАТ «Сумський завод насосного і енергетичного машинобудування „Насосенергомаш“» (з 05.2003); член Координаційної ради з питань внутрішньої політики при Президентові України (з 09.1998); член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 06.2000).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 18 жовтня 1937 в місті Харків.

Освіта[ред.ред. код]

Харківський політехнічний інститут (1955–1960), інженер-механік, «Машини і апарати хімічного виробництва»; Український заочний політехнічний інститут (1965), інженер-механік, «Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти»; кандидатська дисертація «Дослідження ефекту поперечної нерівномірності руху потоків на контактних пристроях і розробка конструкції дистиляційної колони содового виробництва» (1973); докторська дисертація «Динамічна міцність, надійність та оптимізація роторних машин нафтогазохімічної промисловості» (Харківський державний політехнічний університет, 2000).

09.1955-12.1960 — студент, Харківський політехнічний інститут. 01.1961-12.1963 — помічник майстра, майстер, старший майстер механічного цеху № 3, 09.1963-12.1964 — заступник начальника цеху № 7, 12.1964-04.1969 — заступник начальника цеху № 6, в.о. начальника, начальник цеху № 6, 04.1969-11.1973 — головний інженер — заступник директора, 11.1973-01.1976 — в.о. директора, директор, Сумський машинобудівний завод ім. М. В. Фрунзе. 01.1976-07.1985 — генеральний директор, Сумське машинобудівне виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе. 07.-09.1985 — генеральний директор, Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе. 09.1985-01.1986 — генеральний директор Сумського машинобудівного науково-виробничого об'єднання ім. М. В. Фрунзе — директор Всесоюзного науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту компресорного машинобудування. 01.1986-11.1989 — Міністр хімічного і нафтового машинобудування СРСР (до ліквідації Міністерства). 11.1989-02.1994 — генеральний директор, Сумського машинобудівного науково-виробничого об'єднання ім. М. В. Фрунзе. З 02.1994 — головного правління — президент, НВО ім. М. В. Фрунзе. Депутат ВР СРСР (1986–1989).

Довірена особа кандидата на пост Президента України В.Януковича в ТВО № 160 (2004–2005). Академік Академії технологічної кібернетики України, член президії академії, голова Сумського регіонального центру (з 1991). Академік Міжнародної академії холоду.

Нагороди[ред.ред. код]

  • Почесний професор Харківського державного політехнічного університету (1998).
  • Почесний працівник газової промисловості (1996), почесний працівник Укргазпрому (1997).

Бібліографія[ред.ред. код]

Автор (співавтор) понад 90 друкованих праць, зокрема книг: «Виробничі центрифуги» (1974), «Довідник. Центрифуги» (1980), «Вдосконалюємо механізм управління» (1982), «Вдосконалюємо форми й методи управління виробництвом» (1984). 8 авторських свідоцтв.

Захоплення[ред.ред. код]

Полювання, риболовля, колекціонування картин.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]