Луперкал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Капітолійська вовчиця

Луперкал — печера на Палатині та одне з найважливіших культових місць у Римі. За легендою заснування міста там вовчиця вигодувала двох близнюків — Ромула і Рема, перед тим як вони заснували місто у 753 р до н. е[1].

Луперкал знаходився у підніжжя Палатину[2] і був обладнаний при Октавіані Августі[3] . Від Луперкала також походить римське свято Луперкалії та колегія жерців — Луперції.

Італійські алхеологи у 2007 році під час буріння районі палаців на Палатині відкрили печеру на глибині 17 метрів і припускають що це і може бути власне Луперкал[4].

Примітки[ред.ред. код]