Луцій Кальпурній Пізон Фругі Ліциніан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луцій Кальпурній Пізон Фругі Ліциніан
Народився 38(0038)
Помер 15 січня 69(0069-01-15)
Рим, Римська імперія
·страта
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність політик
Посада квіндецемвір
Рід Ліцинії
Батько Марк Ліциній Красс Фругі
Мати Скрибонія Магна
У шлюбі з Веранія Геміна
Діти Кальпурнія Лепіда

Луцій Кальпурній Пізон Фругі Ліциніан (*Lucius Calpurnius Piso Frugi Licinianus, 38 —15 січня 69) — політичний діяч Римської імперії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з роду нобілів Ліциніїв. Син Марка Ліцинія Красса Фругі, консула 27 року, й Скрібоніі. Батьки Скрібоніан і його брат Помпей Великий були страчені імператором Клавдієм у 47 році. Після цього Ліциніана відправно на заслання. В цей час або трохи пізніше його було всиновлено Луцієм Кальпурнієм Пізоном.

За Нерона повернувся і проживав у Римі. В цей час Веспасіан, майбутній імператор, будучи приватною особою, вирішував спір про кордони між ним і його братом Скрібоніаном. Підтримував дружні стосунки з Рубеллієм Плавтом, страченим Нероном у 62 році З 68 року входив до колегії квіндецімвіров священнодійств.

10 січня 69 року імператор Ґальба, дізнавшись про повстання Вітеллія в Германії, усиновив Пізона та призначив його спадкоємцем. Цей вибір було зроблено пояснювався тим, що Пізон був розумним і багатообіцяючим молодим чоловіком, дотримувався суворих правил і походив з дуже знатної родини. Сенат мав намір направити Пізона до германських легіонів, але цей план не був реалізований. Усиновлення Пизона викликало сильне невдоволення у Отона, який сам розраховував стати спадкоємцем. Тому він збунтував війська, і вже 15 січня Пізона було убитий бунтівними легіонерами.

У 70 році за пропозицією Курция Монтана сенат ухвалив віддати почесті пам'яті Пізона, проте це рішення не було виконано.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Tacitus. Historiae. I 14—21; 29—31; 34; 39; 43—44; 47—48; III 68; IV 40; 42
  • Gwyn Morgan: 69 AD. The Year of Four Emperors. Oxford University Press, Oxford 2006, ISBN 978-0-19-512468-2, S. 59 ff.