Лемешко Людмила Олегівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Людмила Лемешко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лемешко.
Ф
Людмила Лемешко
Особисті дані
Повне ім'я Людмила Олегівна Лемешко
Народження 12 листопада 1979(1979-11-12) (44 роки)
  Чернігів, Українська РСР, СРСР
Зріст 168 см[1]
Громадянство Україна Україна
Позиція Центральна півзахисниця, захисниця
Інформація про клуб
Поточний клуб завершила кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1993—2004 Україна «Легенда» (Ч) 125 (9)
2002 → Азербайджан «Гемрюкчу» ? (?)
2005—2008 Росія «Рязань-ВДВ» ? (?)
2009 Росія «ШВСМ Ізмайлово» 8 (0)
2010 Україна «Легенда» (Ч) 11 (2)
2011 Росія «Зоркий» 16 (1)
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб І (г)
2002 Україна «Фортуна-Чексіл» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1997—?
2000—2011 		Україна Україна U-19
Україна Україна 		2 (1)
15 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Людмила Олегівна Лемешко (нар. 12 листопада 1979, Чернігів, УРСР) — українська футболістка, Центральна півзахисниця, захисниця. Виступала в збірній України.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

В дитинстві займалася лижними перегонами під керівництвом чернігівського тренера Віталія Паршукова. На ігрових тренуваннях лижники часто грали у футбол, і тренер запропонував їй спробувати свої сили в цій грі. У листопаді 1992 року Лемешко потрапила в групу підготовки «Легенди», де тренувалася у Олега Трухана і Наталії Терещенко. На одному із занять отримала травму і перестала ходити на тренування, але одного разу випадково зустрілася з Михайлом Ющенком, який попросив її повернутися в команду[2].

25 квітня 1993 року дебютувала за «Легенду» в домашньому матчі проти «Борисфена», замінивши за три хвилини до фінального свистка Наталію Зінченко[3]. У першому сезоні за «Легенду» вона провела 20 матчів, регулярно виходячи на заміну. Під кінець 1993 року 14-річна футболістка могла виїхати з Олегом Труханом в донецьку спортшколу, але її не відпустили батьки[2].

У наступному сезоні Лемешко все частіше з'являється в основному складі, а у виїзній грі з луганською «Есміра» забиває свій перший м'яч[4]. В сезоні 1995 року остаточно закріпилася в основному складі команди, а через рік була визнана заводською газетою «Чексіл» найкращою футболісткою року в «Легенді»[5]

Протягом трьох наступних сезонів вигравала з командою срібні медалі чемпіонату України, а 2000 року завоювала своє перше чемпіонство.

У 2001-2003 роках Лемешко була капітаном «Легенди», завоювавши ще два чемпіонства, два Кубки України, а також дебютувавши у Кубку УЄФА (2001 року за «Легенду», 2002 року за азербайджанський «Гемрюкчю»), та продовжуючи виступати за збірну. Також в цей період виступала у футзалі за «Фортуну-Чексіл», який був фарм-клубом чернігівського футбольного клубу у цьому виді спорту[6]. У зв'язку з фінансовими проблемами в клубі 2002 року Лемешко разом з іншими гравцями тимчасово виступала за азербайджанський «Гемрюкчю»[7]. У другому за рахунком розіграші Кубка УЄФА сезону 2002/03 «Гемрюкчю» подолав кваліфікаційний раунд, а в своїй групі посів передостаннє третє місце. Лемешко увійшла в список найкращих бомбардирів турніру з 5 забитими м'ячами[8].

Після завершення сезону 2004 року, у якому через травму хрестових зв'язок півзахисниця провела всього три матчі, вона приймає запрошення російського клубу «Рязань-ТНК», де провела наступні чотири сезони[9].

2009 року Люда переходить в московський «ШВСМ Ізмайлово», в складі якого посіла четверте місце в чемпіонаті Росії. У новій команді вона почала грати не у півзахисті, а в захисті[2]. У тому ж році у складі збірної України провела 2 матчі у фінальній стадії чемпіонату Європи.

На початку 2010 року повернулася в «Легенду»[10]. Лемешко провела майже всі офіційні матчі і стала капітаном команди, яка стала чемпіоном України та фіналістом Кубка країни[11]. У цьому ж році була номінована на звання найкращої футболістки України[12]. За 13 років виступів у «Легенді» вона зіграла 177 матчів і забила 30 м'ячів (відповідно 4 і 12 показники в історії команди)[2].

2011 року завершила кар'єру гравця у складі російського клубу «Зоркий».

2012 року у неї народився син Кирило. Коли сину було сім місяців, наставник національної збірної України Анатолій Куцев запропонував Людмилі допомагати йому в команді[2].

З 2015 року, відгукнувшись запрошення директора СДЮШОР «Спартак» Миколи Лисенка, працювала дитячою тренеркою в цій школі, а зараз працює в ДЮСШ «Юність». Очолювана нею команда стала чемпіоном України в категорії WU-14[2].

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

Виступала за дівочу збірну України U-19. Дебют відбувся 23 вересня 1997 року в матчі проти Швеції (0:8). Всього за збірну WU-19 провела 2 поєдинки і забила 1 м'яч.

11 травня 2000 року дебютувала у складі національної збірної України у Києві в матчі проти збірної Німеччини (1:6)[2]. 2009 року головний тренер збірної Анатолій Куцев викликав Лемешко на чемпіонат Європи в Фінляндії[13]. 2011 року провела свій останній матч за збірну.

Досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

«Легенда»

Особисті[ред. | ред. код]

  • Україна Найкраща футболістка «Легенди» (1): 1996

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Soccerdonna — 2010.
  2. ↑ а б в г д е ж ЛЮДМИЛА ЛЕМЕШКО: "Сын заставляет меня болеть за "Барселону" // Александр Волощук (рос.)
  3. ↑ Протокол матчу Легенда-ШВСМ Чернігів - Борисфен Запоріжжя[недоступне посилання]
  4. ↑ Протокол матчу Есміра Луганськ - Легенда-Чексіл Чернігів[недоступне посилання]
  5. ↑ Деснянська правда вільна № 27978 (29.12.2009). Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 1 березня 2019.
  6. ↑ ШАХРАЙ Роман. Чемпіонат України. Жінки. Вища ліга // Газета «Український футбол». — 2002. — Вип. 174 (1124) (27 листопада). — С. 7.
  7. ↑ Гулій, Андрій (13 липня 2015). Ірина Зварич: "Прийшла в клуб як воротар, а весь сезон грала правого захисника". http://u16.ua. Архів оригіналу за 10 березня 2020. Процитовано 10 березня 2019.
  8. ↑ UEFA Club Championship (Women) 2002/03 [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  9. ↑ Информация об игроке [Архівовано 12 березня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ Людмила Лемешко и Юлия Ващенко возвращаются в «Легенду» [Архівовано 2 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ Деснянка вільна № 170 (27.11.2010). Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 1 березня 2019.
  12. ↑ Деснянка вільна № 182 (25.12.2010). Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 1 березня 2019.
  13. ↑ Куцев определился с составом [Архівовано 2018-03-09 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]

Україна
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лемешко_Людмила_Олегівна&oldid=39339699