Люценко Любов Миколаївна

Люценко Любов Миколаївна
Основна інформація
Дата народження	1856
Дата смерті	1920
Професії	оперна співачка
Освіта	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Співацький голос	сопрано
Інструменти	вокал
Діти	Люценко Микола Павловичd

Люценко Любов Миколаївна (1856, Київ — після 1920, там само) — оперна й камерна співачка (драматичне сопрано) та педагог з вокалу.

Освіту здобула в віденському інституті «Фреліх» і вже в юності часто виступала в аматорських виставах. З 1869 по 1874 рік навчалася співу у А. Р. Осберга і Дж. Гальвані в Московській консерваторії. Вивчала сценічне мистецтво у Й. Я. Сєтова в Санкт-Петербурзі, одночасно вдосконалюючись у нього в співі. У 1874 році за підтримки Сєтова відбувся її дебют на київській оперній сцені — вона виконала партію Антоніди в опері Глінки «Життя за царя». У Києві вона співала весь той сезон, а також в сезоні 1880/81.

У 1875—1876 роках співала на сцені Одеського оперного театру і в цей же час виступала на сцені Харкова.

З 1976 по 1880 виступала як солістка Большого театру в Москві. В 1880-81 — солістка Маріїнського театру в Петербурзі. У 1882/83 роках співала на сцені Віденської опери, потім переїхала в Зальцбург, де співала до 1885 року.

Після Австрії повернулася в Росію, де співала на різних сценах, в тому числі в 1891 і в 1893 роках в Казані, в 1892 році — в Тифлісі і Батумі, після чого переїхала до Санкт-Петербургу.

З 1891 року почала також займатися музично-педагогічною діяльністю — відкрила свій клас співу спочатку в Казані, потім в столиці Російської імперії, а пізніше в Києві, де з 1906 року працювала в музично-драматичній школі при міністерстві внутрішніх справ.
Точна дата її смерті не встановлена.

Посилання

• Люценко Любов Миколаївна // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 246.