Лінія найменшого опору

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лінія найменшого опору (рос. линия наименьшего сопротивления, англ. line of least resistance, нім. Längenvorgabe f , Vorgabe f) — у вибуховій справі — найкоротша відстань від центру заряду до відкритої поверхні. Служить основним параметром при визначенні величини заряду ВР.

Література[ред. | ред. код]