Максименко Олена Сергіївна
Максименко Олена Сергіївна | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася |
9 травня 1985 (38 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
Країна |
![]() | |||
Діяльність | журналістка, фотограф, поетеса, прозаїк, мандрівниця | |||
Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний університет «Києво-Могилянська академія» | |||
Премії |
Літературний конкурс «Гранослов»(переможець Міжнародного конкурсу кращих творів молодих українських літераторів, 2005)[1]; Літературний конкурс видавництва «Смолоскип», друга премія, 2016[2] | |||
| ||||
![]() |
Максименко Олена Сергіївна (нар. 9 травня 1985, Київ) — українська журналістка, фотограф, поетеса, прозаїк, мандрівник.
Біографічні дані[ред. | ред. код]
Народилася в місті Києві 9 травня 1985 року. 2006 року закінчила бакалаврат факультету журналістики в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка). 2008 року – магістерську програму «Давня історія та археологія» Національний університет «Києво-Могилянська академія», захистила магістерську роботу на тему «Перевертництво у світоглядних традиціях індоєвропейських народів».[джерело?]
Журналістська діяльність[ред. | ред. код]
Більшість професійного життя працює фрілансером – кореспондентом, редактором і фотографом. Регулярно дописує до видань «Український тиждень», «День», «Українська правда», «ЛітАкцент», «Новинарня», «Donbas Frontiner», «Тексти» та інші.[джерело?]
2007 року була головним редактором літературно-мистецького альманаху «Золота доба».[джерело?]
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Під час Революції Гідності на Майдані Незалежності у Києві була в епіцентрі подій – як волонтер чи фотограф-журналіст.[джерело?] 18 лютого 2014 року під час трагічних подій на Майдані Олена отримала поранення від гранати, що вибухнула біля її ніг.[джерело?]
Під час російської окупації Криму побувала у полоні в російських бойовиків. 9 березня 2014 року як журналіст разом із колегами вирушила до Криму, де на російському блокпості їх затримали, обікрали, побили й утримували в полоні протягом кількох днів. [3]
Під час війни на Сході України працювала парамедиком-добровольцем у складі медичного підрозділу Добровольчого українського корпусу (ДУК) «Госпітальєри».[4]
10–20 листопада 2015 року організувала реабілітаційний табір-фестиваль для фронтовиків «Камуфляжна осінь» на мистецькому хуторі Обирок.[5]
Творча діяльність[ред. | ред. код]
Поезії Олени Максименко друкували в періодиці – зокрема, в інтернет-виданнях «Буквоїд»[6], «1576 (Бібліотека українського світу)» , в антологіях «Літпошта» (2009), «Бандерштатна антологія» (2015).
Перша поетична збірка «Бременські траси» вийшла друком 2006 року завдяки перемозі у літературному конкурсі «Гранослов».
Збірка «Я тобі листопад» вийшла 2014 року і стала наслідком перебування авторки у кримському полоні: після повернення Олени до Києва її друзі запустили в соціальних мережах ініціативу і зібрали кошти на видання.
Збірка прозових оповідань «Неприкаяні» вийшла друком 2016 року у видавництві «Смолоскип» як результат перемоги в однойменному літературному конкурсі.
Оповідання для підлітків «Пси, які приручають людей» (2021) — книга розкриває життя підлітків у прифронтовій зоні на початку війни.
Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]
Творчість Олени Максименко відзначено літературними преміями:
- «Гранослов» (2005)[джерело?]
- «Культреванш» [джерело?]
- «Смолоскип» (2016 – друга премія за повість «Неприкаяні»)[7]
Посилання[ред. | ред. код]
- Профіль Олени Максименко у соціальній мережі Facebook .
- Фотоблог Олени Максименко .
- Сторінка Олени Максименко на ресурсі «Автура» .
- Олена Максименко про кримський полон .
- Іван Андрусяк про збірку Олени Максименко «Я тобі листопад» .
- Марія Семенченко про збірку Олени Максименко «Я тобі листопад».
- Статті Олени Максименко на сайті «Літакцент».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мінсім’ямолодьспорт відзначив кращих молодих українських літераторів.. Урядовий портал. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 2 березня 2006.
- ↑ ЛАУРЕАТИ «СМОЛОСКИПА» 2016. Українське незалежне видавництво «Смолоскип». Архів оригіналу за 13 травня 2016.
- ↑ Литвинюк, Таня-Марія. Олена Максименко: Мене душили моїми ж шнурками та відрізали частину волосся. mediasapiens.ua. Процитовано 23 березня 2014.
- ↑ Максименко, Олена. «Госпітальєри»: лицарі без страху. Газета «День». Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 13 травня 2015.
- ↑ Відбувся табір для військових і волонтерів "Камуфляжна осінь" - STUDENA. Архів оригіналу за 6 листопада 2016. Процитовано 24 січня 2016.
- ↑ Буквоїд. bukvoid.com.ua. Процитовано 11 серпня 2022.
- ↑ Літературний конкурс видавництва «СМОЛОСКИП». web.archive.org. 8 травня 2016. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 11 серпня 2022.
![]() |
Це незавершена стаття про українську письменницю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
![]() | Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (жовтень 2016) |