Максименко Олена Сергіївна
| Максименко Олена Сергіївна | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася | 9 травня 1985 (39 років) Київ, Українська РСР, СРСР  | |||
| Країна |  Україна | |||
| Діяльність | журналістка, фотограф, поетеса, прозаїк, мандрівниця | |||
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний університет «Києво-Могилянська академія» | |||
| Премії | Літературний конкурс «Гранослов»(переможець Міжнародного конкурсу кращих творів молодих українських літераторів, 2005)[1]; Літературний конкурс видавництва «Смолоскип», друга премія, 2016[2] | |||
|
| ||||
 Максименко Олена Сергіївна у Вікісховищі | ||||
Максименко Олена Сергіївна (нар. 9 травня 1985, Київ) — українська журналістка, фотографка, письменниця, мандрівниця.
Народилася в місті Києві 9 травня 1985 року. 2006 року закінчила бакалаврат факультету журналістики в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка). 2008 року – магістерську програму "Давня історія та археологія" Національний університет «Києво-Могилянська академія», захистила магістерську роботу на тему "Перевертництво у світоглядних традиціях індоєвропейських народів".[джерело?]
З 2015 року працює воєнним кореспондентом. Дописує до видань "Новинарня", Donbas Frontliner, "Локальна історія".
Більшість професійного життя працює фрілансеркою. Публікувалася у виданнях «Український тиждень», «День», «Українська правда», «ЛітАкцент», «Новинарня», «Donbas Frontiner», «Тексти» та інші.[джерело?]
2007 року була головним редактором літературно-мистецького альманаху «Золота доба».[джерело?]
Під час Революції Гідності на Майдані Незалежності у Києві була в епіцентрі подій – як волонтер чи фотограф-журналіст.[джерело?] 18 лютого 2014 року під час трагічних подій на Майдані Олена отримала поранення від гранати, що вибухнула біля її ніг.[джерело?]
Під час російської окупації Криму побувала у полоні в російських бойовиків. 9 березня 2014 року як журналіст разом із колегами вирушила до Криму, де на російському блокпості їх затримали, обікрали, побили й утримували в полоні протягом кількох днів. [3]
Під час війни на Сході України працювала парамедиком-добровольцем у складі медичного підрозділу Добровольчого українського корпусу (ДУК) «Госпітальєри».[4]
10–20 листопада 2015 року організувала реабілітаційний табір-фестиваль для фронтовиків «Камуфляжна осінь» на мистецькому хуторі Обирок.[5]
Поезії Олени Максименко друкували в періодиці – зокрема, в інтернет-виданнях "Буквоїд"[6], "1576 (Бібліотека українського світу)" , в антологіях "Літпошта" (2009), "Бандерштатна антологія" (2015), "Рядки з передової" (2018, видавництво "Фенікс"), "Любов, що перемагає" (2024, видавництво "Книголав") та інших.
Поетична збірка "Бременські траси", 2006, видавництво "Свічадо", вийшла завдяки перемозі у літературному конкурсі "Гранослов".
Поетична збірка "Я тобі листопад", 2014, видавництво "Електрокнига". Книга стала наслідком перебування авторки у кримському полоні: після повернення Олени до Києва її друзі запустили в соціальних мережах ініціативу і зібрали кошти на видання.
Збірка прозових оповідань "Неприкаяні", 2016, видавництво "Смолоскип". Вийшла як результат перемоги в однойменному літературному конкурсі.
Оповідання для підлітків "Пси, які приручають людей", 2021, видавництво "Портал". Книга про життя підлітків у прифронтовій зоні на початку війни.
Збірка документальних історій захисників і захисниць "Пряма мова. Хроніки захисту", 2024, видавництво "Віват".
Творчість Олени Максименко відзначено літературними преміями:
- «Гранослов» (2005)[джерело?]
- «Культреванш» [джерело?]
- «Смолоскип» (2016 – друга премія за повість «Неприкаяні»)[7]
- Профіль Олени Максименко у соціальній мережі Facebook .
- Фотоблог Олени Максименко .
- Сторінка Олени Максименко на ресурсі «Автура» .
- Олена Максименко про кримський полон .
- Іван Андрусяк про збірку Олени Максименко «Я тобі листопад» .
- Марія Семенченко про збірку Олени Максименко «Я тобі листопад».
- Статті Олени Максименко на сайті «Літакцент».
- ↑ Мінсім’ямолодьспорт відзначив кращих молодих українських літераторів. Урядовий портал. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 2 березня 2006.
- ↑ ЛАУРЕАТИ «СМОЛОСКИПА» 2016. Українське незалежне видавництво «Смолоскип». Архів оригіналу за 13 травня 2016.
- ↑ Литвинюк, Таня-Марія. Олена Максименко: Мене душили моїми ж шнурками та відрізали частину волосся. mediasapiens.ua. Процитовано 23 березня 2014.
- ↑ Максименко, Олена. «Госпітальєри»: лицарі без страху. Газета «День». Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 13 травня 2015.
- ↑ Відбувся табір для військових і волонтерів "Камуфляжна осінь" - STUDENA. Архів оригіналу за 6 листопада 2016. Процитовано 24 січня 2016.
- ↑ Буквоїд. bukvoid.com.ua. Процитовано 11 серпня 2022.
- ↑ Літературний конкурс видавництва «СМОЛОСКИП». web.archive.org. 8 травня 2016. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 11 серпня 2022.
|
Це незавершена стаття про українську письменницю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 |