Максименко Олена Сергіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Максименко Олена Сергіївна
Olena Maksymenko.jpg
Народилася 9 травня 1985(1985-05-09) (37 років)
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність журналістка, фотограф, поетеса, прозаїк, мандрівниця
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Премії Літературний конкурс «Гранослов»(переможець Міжнародного конкурсу кращих творів молодих українських літераторів, 2005)[1];
Літературний конкурс видавництва «Смолоскип», друга премія, 2016[2]

CMNS: Максименко Олена Сергіївна у Вікісховищі

Максименко Олена Сергіївна (нар. 9 травня 1985, Київ) — українська журналістка, фотограф, поетеса, прозаїк, мандрівник.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Народилася в місті Києві 9 травня 1985 року. 2006 року закінчила бакалаврат факультету журналістики в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка). 2008 року – магістерську програму «Давня історія та археологія» Національний університет «Києво-Могилянська академія», захистила магістерську роботу на тему «Перевертництво у світоглядних традиціях індоєвропейських народів».

Журналістська діяльність[ред. | ред. код]

Більшість професійного життя працює фрілансером – кореспондентом, редактором і фотографом. Регулярно дописує до видань «Український тиждень», «День», «Українська правда», «ЛітАкцент», «Новинарня», «Donbas Frontiner» [Архівовано 22 квітня 2022 у Wayback Machine.], «Тексти» та інші.

2007 року була головним редактором літературно-мистецького альманаху «Золота доба».

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Бере активну участь у громадському житті.

Під час Революції Гідності на Майдані Незалежності у Києві завжди була в епіцентрі подій – як волонтер чи фотограф-журналіст. 18 лютого 2014 року під час трагічних подій на Майдані Олена отримала поранення від гранати, що вибухнула біля її ніг.

Під час російської окупації Криму побувала у полоні в російських бойовиків. 9 березня 2014 року як журналіст разом із колегами вирушила до Криму, де на російському блокпості їх затримали, обікрали, побили й утримували в полоні протягом кількох днів. [3]

Під час війни на Сході України працювала парамедиком-добровольцем у складі медичного підрозділу Добровольчого українського корпусу (ДУК) «Госпітальєри».[4]

10–20 листопада 2015 року організувала реабілітаційний табір-фестиваль для фронтовиків «Камуфляжна осінь» на мистецькому хуторі Обирок.[5]

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Публікації[ред. | ред. код]

Поезії Олени Максименко друкували в періодиці – зокрема, в інтернет-виданнях «Буквоїд» [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.], «1576 (Бібліотека українського світу)» [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.], в антологіях «Літпошта» (2009), «Бандерштатна антологія» (2015).

Перша поетична збірка «Бременські траси»[ред. | ред. код]

Збірка вийшла друком 2006 року завдяки перемозі у літературному конкурсі «Гранослов».

Друга поетична збірка «Я тобі листопад»[ред. | ред. код]

Друга поетична збірка «Я тобі листопад» (2014)

Збірка вийшла 2014 року і стала наслідком перебування авторки у кримському полоні: після повернення Олени до Києва її друзі запустили в соціальних мережах ініціативу і зібрали кошти на видання.

Збірка прозових оповідань «Неприкаяні»[ред. | ред. код]

Вийшла друком 2016 року у видавництві «Смолоскип» як результат перемоги в однойменному літературному конкурсі.

Оповідання для підлітків «Пси, які приручають людей»[ред. | ред. код]

2021, видавництво «Портал». Книга розкриває життя підлітків у прифронтовій зоні на початку війни.

Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]

Творчість Олени Максименко відзначено літературними преміями:

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Профіль Олени Максименко у соціальній мережі Facebook [Архівовано 6 травня 2022 у Wayback Machine.].
  2. Фотоблог Олени Максименко [Архівовано 3 травня 2017 у Wayback Machine.].
  3. Сторінка Олени Максименко на ресурсі «Автура» [Архівовано 19 січня 2015 у Wayback Machine.].
  4. Олена Максименко про кримський полон [Архівовано 8 листопада 2016 у Wayback Machine.].
  5. Іван Андрусяк про збірку Олени Максименко «Я тобі листопад» [Архівовано 8 жовтня 2015 у Wayback Machine.].
  6. Марія Семенченко про збірку Олени Максименко «Я тобі листопад». [Архівовано 20 травня 2017 у Wayback Machine.]
  7. Статті Олени Максименко на сайті «Літакцент». [Архівовано 8 квітня 2016 у Wayback Machine.]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мінсім’ямолодьспорт відзначив кращих молодих українських літераторів.. Урядовий портал. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 2 березня 2006. 
  2. ЛАУРЕАТИ «СМОЛОСКИПА» 2016. Українське незалежне видавництво «Смолоскип». Архів оригіналу за 13 травня 2016. 
  3. Литвинюк, Таня-Марія. Олена Максименко: Мене душили моїми ж шнурками та відрізали частину волосся. mediasapiens.ua. Процитовано 23 березня 2014. 
  4. Максименко, Олена. «Госпітальєри»: лицарі без страху. Газета «День». Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 13 травня 2015. 
  5. Відбувся табір для військових і волонтерів "Камуфляжна осінь" - STUDENA. Архів оригіналу за 6 листопада 2016. Процитовано 24 січня 2016.