Максименко Олена Сергіївна
Максименко Олена Сергіївна | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася | 9 травня 1985 (37 років) | |||
Країна |
![]() | |||
Діяльність | журналістка, фотограф, поетеса, прозаїк, мандрівниця | |||
Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний університет «Києво-Могилянська академія» | |||
Премії |
Літературний конкурс «Гранослов»(переможець Міжнародного конкурсу кращих творів молодих українських літераторів, 2005)[1]; Літературний конкурс видавництва «Смолоскип», друга премія, 2016[2] | |||
| ||||
![]() |
Максименко Олена Сергіївна (нар. 9 травня 1985, Київ) — українська журналістка, фотограф, поетеса, прозаїк, мандрівник.
Біографічні дані[ред. | ред. код]
Народилася в місті Києві 9 травня 1985 року. 2006 року закінчила бакалаврат факультету журналістики в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка). 2008 року – магістерську програму «Давня історія та археологія» Національний університет «Києво-Могилянська академія», захистила магістерську роботу на тему «Перевертництво у світоглядних традиціях індоєвропейських народів».
Журналістська діяльність[ред. | ред. код]
Більшість професійного життя працює фрілансером – кореспондентом, редактором і фотографом. Регулярно дописує до видань «Український тиждень», «День», «Українська правда», «ЛітАкцент», «Новинарня», «Donbas Frontiner» [Архівовано 22 квітня 2022 у Wayback Machine.], «Тексти» та інші.
2007 року була головним редактором літературно-мистецького альманаху «Золота доба».
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Бере активну участь у громадському житті.
Під час Революції Гідності на Майдані Незалежності у Києві завжди була в епіцентрі подій – як волонтер чи фотограф-журналіст. 18 лютого 2014 року під час трагічних подій на Майдані Олена отримала поранення від гранати, що вибухнула біля її ніг.
Під час російської окупації Криму побувала у полоні в російських бойовиків. 9 березня 2014 року як журналіст разом із колегами вирушила до Криму, де на російському блокпості їх затримали, обікрали, побили й утримували в полоні протягом кількох днів. [3]
Під час війни на Сході України працювала парамедиком-добровольцем у складі медичного підрозділу Добровольчого українського корпусу (ДУК) «Госпітальєри».[4]
10–20 листопада 2015 року організувала реабілітаційний табір-фестиваль для фронтовиків «Камуфляжна осінь» на мистецькому хуторі Обирок.[5]
Творча діяльність[ред. | ред. код]
Публікації[ред. | ред. код]
Поезії Олени Максименко друкували в періодиці – зокрема, в інтернет-виданнях «Буквоїд» [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.], «1576 (Бібліотека українського світу)» [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.], в антологіях «Літпошта» (2009), «Бандерштатна антологія» (2015).
Перша поетична збірка «Бременські траси»[ред. | ред. код]
Збірка вийшла друком 2006 року завдяки перемозі у літературному конкурсі «Гранослов».
Друга поетична збірка «Я тобі листопад»[ред. | ред. код]
Збірка вийшла 2014 року і стала наслідком перебування авторки у кримському полоні: після повернення Олени до Києва її друзі запустили в соціальних мережах ініціативу і зібрали кошти на видання.
Збірка прозових оповідань «Неприкаяні»[ред. | ред. код]
Вийшла друком 2016 року у видавництві «Смолоскип» як результат перемоги в однойменному літературному конкурсі.
Оповідання для підлітків «Пси, які приручають людей»[ред. | ред. код]
2021, видавництво «Портал». Книга розкриває життя підлітків у прифронтовій зоні на початку війни.
Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]
Творчість Олени Максименко відзначено літературними преміями:
- «Гранослов» (2005)
- «Культреванш» [Архівовано 22 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- «Смолоскип» (2016 – друга премія за повість «Неприкаяні»)
- стипендіатка резиденції Ventspils Writers' and Translators' House [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] (м. Вентспілс, Латвія).
- учасниця літературної резиденції "Дім автора", острів Закінтос, Греція 2019 [1] [Архівовано 17 грудня 2021 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Профіль Олени Максименко у соціальній мережі Facebook [Архівовано 6 травня 2022 у Wayback Machine.].
- Фотоблог Олени Максименко [Архівовано 3 травня 2017 у Wayback Machine.].
- Сторінка Олени Максименко на ресурсі «Автура» [Архівовано 19 січня 2015 у Wayback Machine.].
- Олена Максименко про кримський полон [Архівовано 8 листопада 2016 у Wayback Machine.].
- Іван Андрусяк про збірку Олени Максименко «Я тобі листопад» [Архівовано 8 жовтня 2015 у Wayback Machine.].
- Марія Семенченко про збірку Олени Максименко «Я тобі листопад». [Архівовано 20 травня 2017 у Wayback Machine.]
- Статті Олени Максименко на сайті «Літакцент». [Архівовано 8 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мінсім’ямолодьспорт відзначив кращих молодих українських літераторів.. Урядовий портал. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 2 березня 2006.
- ↑ ЛАУРЕАТИ «СМОЛОСКИПА» 2016. Українське незалежне видавництво «Смолоскип». Архів оригіналу за 13 травня 2016.
- ↑ Литвинюк, Таня-Марія. Олена Максименко: Мене душили моїми ж шнурками та відрізали частину волосся. mediasapiens.ua. Процитовано 23 березня 2014.
- ↑ Максименко, Олена. «Госпітальєри»: лицарі без страху. Газета «День». Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 13 травня 2015.
- ↑ Відбувся табір для військових і волонтерів "Камуфляжна осінь" - STUDENA. Архів оригіналу за 6 листопада 2016. Процитовано 24 січня 2016.
![]() |
Це незавершена стаття про українську письменницю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
![]() | Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (жовтень 2016) |