Максименко Олена Сергіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Максименко.
Максименко Олена Сергіївна
Olena Maksymenko.jpg
Народилася 9 травня 1985(1985-05-09) (37 років)
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність журналістка, фотограф, поетеса, прозаїк, мандрівниця
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Премії Літературний конкурс «Гранослов»(переможець Міжнародного конкурсу кращих творів молодих українських літераторів, 2005)[1];
Літературний конкурс видавництва «Смолоскип», друга премія, 2016[2]
CMNS: Максименко Олена Сергіївна у Вікісховищі

Максименко Олена Сергіївна (нар. 9 травня 1985, Київ) — українська журналістка, фотограф, поетеса, прозаїк, мандрівник.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Народилася в місті Києві 9 травня 1985 року. 2006 року закінчила бакалаврат факультету журналістики в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка). 2008 року – магістерську програму «Давня історія та археологія» Національний університет «Києво-Могилянська академія», захистила магістерську роботу на тему «Перевертництво у світоглядних традиціях індоєвропейських народів».

Журналістська діяльність[ред. | ред. код]

Більшість професійного життя працює фрілансером – кореспондентом, редактором і фотографом. Регулярно дописує до видань «Український тиждень», «День», «Українська правда», «ЛітАкцент», «Новинарня», «Donbas Frontiner» [Архівовано 22 квітня 2022 у Wayback Machine.], «Тексти» та інші.

2007 року була головним редактором літературно-мистецького альманаху «Золота доба».

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Бере активну участь у громадському житті.

Під час Революції Гідності на Майдані Незалежності у Києві завжди була в епіцентрі подій – як волонтер чи фотограф-журналіст. 18 лютого 2014 року під час трагічних подій на Майдані Олена отримала поранення від гранати, що вибухнула біля її ніг.

Під час російської окупації Криму побувала у полоні в російських бойовиків. 9 березня 2014 року як журналіст разом із колегами вирушила до Криму, де на російському блокпості їх затримали, обікрали, побили й утримували в полоні протягом кількох днів. [3]

Під час війни на Сході України працювала парамедиком-добровольцем у складі медичного підрозділу Добровольчого українського корпусу (ДУК) «Госпітальєри».[4]

10–20 листопада 2015 року організувала реабілітаційний табір-фестиваль для фронтовиків «Камуфляжна осінь» на мистецькому хуторі Обирок.[5]

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Публікації[ред. | ред. код]

Поезії Олени Максименко друкували в періодиці – зокрема, в інтернет-виданнях «Буквоїд» [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.], «1576 (Бібліотека українського світу)» [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.], в антологіях «Літпошта» (2009), «Бандерштатна антологія» (2015).

Перша поетична збірка «Бременські траси»[ред. | ред. код]

Збірка вийшла друком 2006 року завдяки перемозі у літературному конкурсі «Гранослов».

Друга поетична збірка «Я тобі листопад»[ред. | ред. код]

Друга поетична збірка «Я тобі листопад» (2014)

Збірка вийшла 2014 року і стала наслідком перебування авторки у кримському полоні: після повернення Олени до Києва її друзі запустили в соціальних мережах ініціативу і зібрали кошти на видання.

Збірка прозових оповідань «Неприкаяні»[ред. | ред. код]

Вийшла друком 2016 року у видавництві «Смолоскип» як результат перемоги в однойменному літературному конкурсі.

Оповідання для підлітків «Пси, які приручають людей»[ред. | ред. код]

2021, видавництво «Портал». Книга розкриває життя підлітків у прифронтовій зоні на початку війни.

Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]

Творчість Олени Максименко відзначено літературними преміями:

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Профіль Олени Максименко у соціальній мережі Facebook [Архівовано 6 травня 2022 у Wayback Machine.].
  2. Фотоблог Олени Максименко [Архівовано 3 травня 2017 у Wayback Machine.].
  3. Сторінка Олени Максименко на ресурсі «Автура» [Архівовано 19 січня 2015 у Wayback Machine.].
  4. Олена Максименко про кримський полон [Архівовано 8 листопада 2016 у Wayback Machine.].
  5. Іван Андрусяк про збірку Олени Максименко «Я тобі листопад» [Архівовано 8 жовтня 2015 у Wayback Machine.].
  6. Марія Семенченко про збірку Олени Максименко «Я тобі листопад». [Архівовано 20 травня 2017 у Wayback Machine.]
  7. Статті Олени Максименко на сайті «Літакцент». [Архівовано 8 квітня 2016 у Wayback Machine.]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Мінсім’ямолодьспорт відзначив кращих молодих українських літераторів.. Урядовий портал. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 2 березня 2006. 
  2. ↑ ЛАУРЕАТИ «СМОЛОСКИПА» 2016. Українське незалежне видавництво «Смолоскип». Архів оригіналу за 13 травня 2016. 
  3. ↑ Литвинюк, Таня-Марія. Олена Максименко: Мене душили моїми ж шнурками та відрізали частину волосся. mediasapiens.ua. Процитовано 23 березня 2014. 
  4. ↑ Максименко, Олена. «Госпітальєри»: лицарі без страху. Газета «День». Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 13 травня 2015. 
  5. ↑ Відбувся табір для військових і волонтерів "Камуфляжна осінь" - STUDENA. Архів оригіналу за 6 листопада 2016. Процитовано 24 січня 2016. 


українська література Це незавершена стаття про українську письменницю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (жовтень 2016)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Максименко_Олена_Сергіївна&oldid=36354731