Максимов Олександр Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Максимов Олександр Павлович
Народився22 серпня 1919(1919-08-22)[1]
Піногорd, Осановецьке сільське поселенняd, Гаврилово-Посадський район, Івановська область, СРСР[1]
Помер26 серпня 2008(2008-08-26)[1] (89 років)
Дніпропетровськ, Україна[1]
Країна Україна
Діяльністьгірничий інженер, викладач університету
Alma materМосковський державний гірничий університет (1943)
Науковий ступіньдоктор технічних наук (1965)
Вчене званняпрофесор
ЗакладНГУ

Максимов Олександр Павлович (нар. 22. 08. 1919, с. Пиногор, нині Івановська область, РФ — пом. 26. 08. 2008, Дніпропетровськ, нині Дніпро) — гірничий інженер-шахтобудівельник. Доктор технічних наук (1965), професор (1966). Засновник української наукової школи з шахтного будівництва.

Коло наукових інтересів: природа гірничого тиску, засоби кріплення і охорони гірничих виробок.

З творчої біографії

[ред. | ред. код]

Закінчив Московський гірничий інститут (1943).

Працював 1944—2003 у Дніпропетровському гірничому інституті.

Розробив ряд конструкцій кріп­лень, які впроваджені на шахтах Донбасу.

Творчий доробок

[ред. | ред. код]
  • Горнотехнические здания и сооружения. Москва, 1954;
  • Промышленные и гражданские здания горных предприятий. Москва, 1959;
  • Выдавливание горных пород и устойчивость подземных выработок. Москва, 1963;
  • Тампонаж горных пород. Москва, 1978 (спів­авт.);
  • К определению жесткости податливых крепей подготовительных выработок // УУ. 1985. № 5 (спів­авт.);
  • Влияние качества забутовки на несущую способность металлической арочной крепи // Шахт. строительство. 1987. № 3 (спів­авт.).

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела і література

[ред. | ред. код]