Макс і бляхарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Макс і бляхаріPicto infobox cinema.png
Max et les Ferrailleurs
Romy Schneider in Max et les Ferrailleurs.jpg
Кадр з фільму
Жанр кримінальна драма
Режисер Клод Соте
Продюсер Raymond Danond
Сценаристи Жан-Лу Дабадьє
Клод Нерон
Клод Соте
У головних
ролях
Мішель Пікколі
Ромі Шнайдер
Бернар Фрессон
Оператор Рене Матлен
Композитор Філіпп Сард
Кінокомпанія Fida Cinematograficad
Тривалість 102 хв
Мова французька
Країна Франція Франція
Італія Італія
Рік 1971
IMDb ID 0067409

«Макс і бляхарі» — кінофільм режисера Клода Соте. Екранізація однойменного роману Клода Нерона.

Сюжет[ред. | ред. код]

Макс не був звичайним поліцейським. Нав'язлива ідея затримання злочинців «на гарячому» не давала йому спокійно працювати. Стримано і сумно він терпів глузування товаришів по службі, поки випадкова зустріч зі старим приятелем не відкрила перед колишнім суддею-невдахою спокусливу перспективу все-таки домогтися свого. Абель, (так звали приятеля Макса), десять років прослужив у Французькому Іноземному легіоні в Індокитаї і в Алжирі, а тепер у складі банди «бляхарів» промишляв крадіжками металобрухту і викраденням автомобілів. Абель був звичайним дрібним шахраєм, але Макс, в ім'я «торжества законності», як він її розумів, вирішив спровокувати Абеля і його дружків-хуліганів на серйозне пограбування банку. «Божевільний Макс» впевнено вважав, що «мета виправдовує засоби», але непередбачувана і хвилююча пристрасть непримиренного борця зі злочинністю до вуличної повії Лілі внесла трагічні корективи в його плани…

У ролях[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]