Макс і бляхарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Макс і бляхарі Picto infobox cinema.png
Max et les Ferrailleurs
Жанр кримінальна драма
Режисер Клод Соте
Продюсер Raymond Danon[d]
Сценаристи Жан-Лу Дабадьє
Клод Нерон
Клод Соте
У головних
ролях
Мішель Пікколі
Ромі Шнайдер
Бернар Фрессон
Оператор Рене Матлен
Композитор Філіпп Сард
Кінокомпанія Fida Cinematografica[d]
Тривалість 102 хв
Мова французька
Країна Франція Франція
Італія Італія
Рік 1971
IMDb ID 0067409

«Макс і бляхарі» — кінофільм режисера Клода Соте. Екранізація однойменного роману Клода Нерона.

Сюжет[ред. | ред. код]

Макс не був звичайним поліцейським. Нав'язлива ідея затримання злочинців «на гарячому» не давала йому спокійно працювати. Стримано і сумно він терпів глузування товаришів по службі, поки випадкова зустріч зі старим приятелем не відкрила перед колишнім суддею-невдахою спокусливу перспективу все-таки домогтися свого. Абель, (так звали приятеля Макса), десять років прослужив у Французькому Іноземному легіоні в Індокитаї і в Алжирі, а тепер у складі банди «бляхарів» промишляв крадіжками металобрухту і викраденням автомобілів. Абель був звичайним дрібним шахраєм, але Макс, в ім'я «торжества законності», як він її розумів, вирішив спровокувати Абеля і його дружків-хуліганів на серйозне пограбування банку. «Божевільний Макс» впевнено вважав, що «мета виправдовує засоби», але непередбачувана і хвилююча пристрасть непримиренного борця зі злочинністю до вуличної повії Лілі внесла трагічні корективи в його плани…

У ролях[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]