Клод Соте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клод Соте
фр. Claude Sautet
Claude Sautet.jpg
Дата народження 23 лютого 1924(1924-02-23)
Місце народження Монруж, Іль-де-Франс, Франція
Дата смерті 22 липня 2000(2000-07-22) (76 років)
Місце смерті
Поховання
Громадянство Франція Франція
Професія режисер, сценарист
Alma mater Інститут перспективних досліджень кінематографа[d]
Роки активності 1951 — 1995
IMDb ID 0767110
Нагороди та премії
«Оскар» (1993, 1996)
Commons-logo.svg Клод Соте у Вікісховищі

Клод Соте́ (фр. Claude Sautet; 23 лютого 1924, Монруж, О-де-Сен — 22 липня 2000, Париж) — французький кінорежисер та сценарист.

Біографія[ред. | ред. код]

Клод Соте народився 23 лютого 1924 році у Монружі (департамент О-де-Сен, Франція) в сім'ї бізнесмена. Навчався у Вищій школі декоративних мистецтв (фр. École des Arts decoratifs), працював музичним критиком і педагогом. У 1946 закінчив Вищий інститут кінематографії[fr] (IDHEC). Стажувався у Клода Отан-Лара на зйомках стрічки «Займися Амелією» та у низки інших режисерів. Працював продюсером і сценаристом для французького телебачення. Як режисер дебютував у 1955 році комедією «Добрий день, посмішко». На початку 1960-х Соте звертається до детективних сюжетів у фільмах «Зваж на всі ризики» (1960) з участю Ліно Вентури та Жан-Поля Бельмондо й «Дати дуба» (1965), які були високо сприйняті критикою і глядачем. Починаючи з фільму «Життєві дрібниці» (1970), фільму, що отримав премію Деллюка, Клод Соте став відомий як тонкий, спостережливий і глибокий дослідник характерів французької буржуазії, особливо людей середніх років.

Фільм «Життєві дрібниці» (1970), з ентузіазмом прийнятий на Каннському фестивалі, приніс Соте міжнародну популярність, а також позначив новий виток у кар'єрі Ромі Шнайдер. Співпраця Соте і Шнайдер продовжилася у фільмах «Макс і бляхарі», «Сезар і Розалі»; за роль у фільмі «Проста історія», номінованому на «Оскар» як найкращий іноземний фільм[1], Шнайдер отримала премію «Сезар» як найкраща акторка.

У 1993 за фільм «Крижане серце» Соте отримав Срібного лева на Венеційському кінофестивалі і премію «Сезар» як найкращий режисер. Цю ж премію він отримав через три роки за свій останній фільм «Неллі та пан Арно».

Помер Клод Соте від раку 22 липня 2000 року у Парижі на 77-му році життя. Похований на цвинтарі Монпарнас.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер

Визнання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

О. Рейзен. Клод Соте // Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 147-148. — ISBN 5-85646-077-4.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The 52nd Academy Awards (1980) Nominees and Winners. oscars.org. Процитовано 21 травня 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]