Малюк Григорій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малюк Григорій Вікторович
Народився24 листопада 1948(1948-11-24)
Качанівка, Хмільницький район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Помер22 серпня 2008(2008-08-22) (59 років)
Харків, Україна
Країна СРСР
 Україна
Alma materНаціональний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» (1972)
ЗакладНаціональний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», Хартрон і Завод імені В. О. Малишева
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня

Григорій Вікторович Малюк (24 листопада (за паспортом — 23 вересня) 1948, с. Качанівка Хмільницького району Вінницької області, СРСР — 22 серпня 2008, Харків, Україна) — генеральний директор «Заводу ім. В. Малишева» (Харків), водночас — в. о. заступника міністра машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України (1997-2001 рр.).

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 1972 р. закінчив двигунобудівний факультет Харківського авіаційного інституту за фахом «Ядерні та плазмові силові установки»[1], у 1972-1973 рр. працював у ньому старшим інженером.

У 1973—1977 рр. — інструктор, зав. відділом Харківського міськкому комсомолу.

У 1977—1992 рр. — начальник бюро, начальник цеху, начальник виробництва, головний інженер заводу «Електроприлад» (Харків). Брав участь у розробленні та виробництві автоматичних систем керування ракетно-космічними комплексами, а також міжконтинентальними балістичними ракетами Р-36М (ракета «Сатана», ракета-носій «Дніпро»), УР-100Н (ракета «Стилет»). Також брав участь у розробці систем керування ракет-носіїв «Циклон» та «Енергія», важких космічних апаратів (модулів «Квант», «Кристал», «Природа», «Спектр» для станції «Мир») та системи автоматичного стикування для орбітальних об'єктів.

У 1992—1997 рр. — заступник голови Харківської обласної державної адміністрації.[2][3]

У 1997—2001 рр. — генеральний директор «Заводу ім. В. Малишева» (Харків), водночас — в. о. заступника міністра машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України. Під керівництвом Малюка завод відновив виробництво після тривалого періоду економічної кризи, забезпечив виконання контракту з поставки українських танків до Пакистану.

У 2001—2008 рр. — генеральний директор ТОВ «Українська технологічна компанія „Скіф“» (Харків). У той же період — голова Харківської обласної організації роботодавців «Граніт».

Нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ступіня (1998).

Увічнення пам'яті

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка на будинку де він жив

Меморіальні дошки Григорію Малюку встановлені на будинку № 82 по вулиці Сумській у Харкові, у я кому він жив[4], а також на території «Заводу ім. В. Малишева».[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. НА ЗАВОДЕ ИМ. МАЛЫШЕВА — НОВЫЙ ГЕНЕРАЛЬНЫЙ ДИРЕКТОР. ZN.ua. Процитовано 24 квітня 2020.
  2. В Харькове умер известный промышленник Григорий Малюк - Новости Харькова и Харьковской области. МГ «Объектив». archive.objectiv.tv. Процитовано 24 квітня 2020.
  3. ZakonOnline (19 жовтня 1995). Розпорядження № 370/95-рп від 19.10.1995 Про призначення Г. Малюка. zakononline.com.ua (рос.). Процитовано 24 квітня 2020.
  4. В Харькове открыли памятную доску Григорию Малюку. www.mediaport.ua (рос.). Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 24 квітня 2020.
  5. Новости. www.rd.kh.ua. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 24 квітня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]