Мансур Бахрамі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мансур Бахрамі
Mansour Bahrami
منصور بهرامی
фр. Mansour Bahrami
Громадянство Іран Іран
Франція Франція
Місце проживання Париж, Франція
Дата народження 26 квітня 1956(1956-04-26) (68 років)
Місце народження Ерак, Іран
Зріст 178 см
Вага 82 кг
Робоча рука права
Призові, USD 368 780

Одиночний розряд

Матчів в/п 22—46
Найвища позиція 192 (9 травня 1988 року)
Мейджори
Ролан Гаррос 2-е коло (1981)

Парний розряд

Матчів в/п 100–133
Титулів 2
Найвища позиція 31 (6 липня 1987 року)
Мейджори
Австралія 1-е коло
Ролан Гаррос фінал (1989)
Вімблдон 2-е коло (1988)
США 3-є коло (1987)
Інші парні турніри
Мікст
Вімблдон 1р (1990)
Завершив виступи

Мансу́р Бахра́мі (перс. منصور بهرامی‎, фр. Mansour Bahrami; нар. 26 квітня 1956, Ерак) — ірано-французький професійний тенісист, що спеціалізувався на грі в парах. Дворазовий переможець турнірів Гран-прі у парному розряді, фіналіст Відкритого чемпіонату Франції 1989 року у чоловічому парному розряді. Завершив кар'єру 1995 року.

Біографія[ред. | ред. код]

З п'ятирічного віку Мансур Бахрамі подавав м'ячі на тенісних кортах[1] і, за відсутності грошей на власну ракетку, тренувався зі сковорідками і ручками від мітел. За його словами, саме цим заняттям, він зобов'язаний своїй незвичній манері гри. Вже до 16 років він став одним з провідних тенісистів Ірану, але його кар'єрі, здавалось, прийшов кінець, коли після Ісламської революції 1979 року в країні був заборонений професійний спорт. За його власними словами, він три роки заробляв на життя граючи в нарди[2]. Однак у 1981 році він виграв Кубок Революції в Тегерані, і отримавши головний приз змагань — поїздку до Франції, після переїзду залишився в Європі[3].

За недовгий час після переїзду Бахрамі розтратив всі свої заощадження в казино і залишився без засобів до існування. Фінансова підтримка друзів допомогла йому протриматись до того часу, коли, повернувшись до гарної форми, він почав успішно виступати на тенісних турнірах у Франції. Коли термін французької візи Бахрамі сплив, він опинився у становищі нелегального іммігранта, не маючи бажання отримати статус біженця. У 1981 році він дістався третього кола Відкритого чемпіонату Франції, чим привернув до себе увагу газет L’Équipe і Le Figaro, за допомогою яких його візу вдалось поновити. До повноцінної участі в турнірах тенісного Гран-прі він був допущений тільки у 30 років[2]. Він виступав в професійному турі до початку 1990-х років, а потім долучився до новоствореного Туру чемпіонів ATP, призначеного для тенісистів у віці старше 35 років. Окрім виступів у ветеранських турнірах Бахрамі, якого вважають батьком «акробатичного тенісу» і кличуть «маестро» та «князь клоунів», проводить багато часу в гастрольних поїздках, беручи участь у виставкових турнірах і спортивних шоу. Серед його трюків — подачі з-під руки або шістьма м'ячами одночасно, «свічка» між ніг, прийом м'яча у кишеню, удари за спиною, ручкою ракетки або в «уповільненій зйомці», а також м'ячі, закручені настільки сильно, що, торкнувшись корту на стороні супротивника, відскакують через сітку назад на його половину корту[3][4][1].

З 1989 року Мансур Бахрамі є громадянином Франції[5]. Його дружина, Фредеріка, — французка. У подружжя є двоє дітей — Сем і Антуан. У 2006 році Бахрамі видав автобіографічну книгу «Корт чудес» (фр. Le Court des Miracles); у 2009 році вийшло друком англійське видання цієї книги[3].

Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]

У 1974 році Бахрамі вперше виступив у складі збірної Ірану на Кубка Девіса, де програв обидві свої зустрічі суперникам з команди Великої Британії. У 1976 році він приніс збірній Ірану два очки у матчі з ірландцями, але його команда виступала з загальним рахунком 2:3. Наступного року Бахрамі практично самотужки взяв гору над командою Алжиру, виграв обидві одиночні і парну зустріч, а потім приніс іранській команді єдине очко у програному матчі проти поляків. У 1978 році він приносив збірній очки в матчах з командами Польщі, Туреччини і Швейцарії.

Ісламська революція і еміграція до Франції стали причиною великої перерви у тенісній кар'єрі Бахрамі. Повернутися у професійних теніс він зміг тільки у середині 80-х років. Починаючи з 1986 року, він почав знову демонструвати у професійних турнірах гарні результати. Так, у 1986 році він дістався півфіналу турніру Гран-прі у Меці в одиночному розряді, а в парах дійшов до півфіналів одразу трьох турнірів Гран-прі у Франції та ФРН і виграв «челенджер» у Новому Ульмі, заробивши за рік 19 тисяч доларів. 1987 рік був позначений виходом у фінал престижного ґрунтового турніру в Монте-Карло в парі з данцем Мікаелем Мортенсеном. У чвертьфіналі вони переграли одну з найсильніших пар світу — французів Янніка Ноа і Гі Форже. У вересні 1988 року після відносно невдалого сезону Бахрамі, що обіймав у рейтингу 236 сходинку, об'єднав зусилля з сильним чеським парним гравцем Томашем Шмідом і виграв в Женеві свій перший турнір Гран-прі.

1989 рік став роком найбільшого успіху в кар'єрі Бахрамі. На Відкритому чемпіонаті Франції він в парі з іншим представником Франції Еріком Віноградскі несподівано дійшов до фіналу. Втім, варто зазначити, що жеребкування було до них прихильне і на шляху до фіналу їм не трапилось жодної сіяної пари. Після чемпіонату Франції до кінця сезону Бахрамі ще двічі виходив до фіналу турнірів Гран-прі в парному розряді і один з них — в Тулузі — виграв. Його призові за цей рік склали понад 47 тисяч доларів. Наступні два сезони він, близький до 35 років, звів до мінімуму виступи в одиночному розряді і ще по разу виходив до фіналів в турнірах нового АТР-тура, що змінив Гран-прі. Восени 1990 року в Парижі в парі з Віноградскі він здобув перемогу над другою пару світу — американців Ріка Ліча і Джима П'ю, обігравши вище всіх посіяних суперників в кар'єрі.

Після фактичного завершення кар'єри у кінці 1992 року, Бахрамі, що зберіг окрім французького й іранське громадянство, у 1993 році повернувся до складу збірної Ірану у Кубку Девіса. У складі збірної він виступав до 1997 року, і за цей час виграв декілька ключових зустрічей з суперниками з Таїланду, Пакистану і Тайваня. У 1993 році він також почав виступи в Турі чемпіонів АТР, призначеному для тенісистів у віці 35 років і старших. У 1999 році він досяг свого найвищого успіху у цьому турнірі, вигравши турнір у Досі (Катар) після перемог над Анрі Леконтом, Петом Кешем і Янником Ноа. Бахрамі продовжує виступати у ветеранських і виставкових турнірах і матчах, зокрема, щороку з'являється на популярному виставковому турнірі в Альберт-холлі (Лондон).

Фінали ATP за кар'єру[ред. | ред. код]

Парний розряд: 12 (2–10)[ред. | ред. код]

Перемога - Легенда
Великий шлем (0–1)
Tennis Masters Cup (0–0)
Серія Мастерс ATP (0–2)
Тур ATP (2–7)
Результат В-П Дата Турнір Покриття Партнер Суперники Рахунок
Поразка 0–1 1986 ATP Bordeaux Ґрунт Гаїті Роналд Ейдженор Іспанія Хорді Арресе
Іспанія Девід де Мігель 		5–7, 4–6
Поразка 0–2 1986 MercedesCup Ґрунт Уругвай Дієго Перес Чилі Ганс Гільдемайстер
Еквадор Андрес Гомес 		4–6, 3–6
Поразка 0–3 1986 Мастерс Париж Килим (i) Уругвай Дієго Перес США Пітер Флемінг
США Джон Макінрой 		3–6, 2–6
Поразка 0–4 1987 Мастерс Монте-Карло Ґрунт Данія Мікаель Мортенсен Чилі Ганс Гільдемайстер
Еквадор Андрес Гомес 		2–6, 4–6
Поразка 0–5 1987 Geneva Open Ґрунт Уругвай Дієго Перес Бразилія Рікардо Асіолі
Бразилія Луїс Маттар 		6–3, 4–6, 2–6
Перемога 1–5 1988 Geneva Open Ґрунт Чехословаччина Томаш Шмід Аргентина Ґуставо Луса
Аргентина Гільєрмо Перес Рольдан 		6–4 6–3
Поразка 1–6 1988 Toulouse Grand Prix Тверде (i) Франція Гі Форже Нідерланди Том Нейссен
ФРН Ріккі Остертун 		3–6, 4–6
Поразка 1–7 1989 Відкритий чемпіонат Франції з тенісу Ґрунт Франція Ерік Віноградскі США Джим Грабб
США Патрік Макінрой 		4–6, 6–2, 4–6, 6–7(5–7)
Поразка 1–8 1989 Geneva Open Ґрунт Аргентина Гільєрмо Перес Рольдан Еквадор Андрес Гомес
Аргентина Альберто Манчіні 		3–6, 5–7
Перемога 2–8 1989 Toulouse Grand Prix Тверде (i) Франція Ерік Віноградскі США Тодд Нелсон
Багамські Острови Роджер Сміт 		6–2, 7–6
Поразка 2–9 1990 ATP Bordeaux Ґрунт Франція Яннік Ноа Іспанія Томас Карбонелл
Бельгія Лібор Пімек 		3–6, 7–6, 2-6
Поразка 2–10 1991 Copenhagen Open Килим (i) СРСР Андрій Ольховський Австралія Тодд Вудбрідж
Австралія Марк Вудфорд 		3–6, 1–6

Фінали челленджерів[ред. | ред. код]

Парний розряд: 5 (3–2)[ред. | ред. код]

Результат Ранг Дата Турнір Покриття Partnering Суперники Рахунок
Поразка 1. 1986 Шартр, Франція Ґрунт Франція Ерік Віноградскі Аргентина Хав'єр Франа
Аргентина Густаво Герреро 		2–6, 4–6
Перемога 1. 1986 Новий Ульм, Західна Німеччина Ґрунт Чехія Ярослав Навратіл Нідерланди Менно Остінг
Нідерланди Гюб ван Букел 		7–5, 6–1
Перемога 2. 1987 Клермон-Ферран, Франція Ґрунт Швейцарія Клаудіо Медзадрі Франція Крістоф Лесаж
Франція Жан-Марк П'ясентіль 		6–3, 7–5
Поразка 2. 1987 Новий Ульм, Західна Німеччина Ґрунт Данія Мікаель Мортенсен Німеччина Яромір Бека
Німеччина Удо Ріглевскі 		WEA
Перемога 3. 1990 Діжон, Франція Килим (i) Франція Родольф Жільбер Швеція Ян Апелль
Швеція Петер Нюборґ 		7–5, 6–2

Примітки[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мансур Бахрамі
  1. ↑ а б Robert Philip. (2 червня 2007). Making up for lost time playing 'Satan's game'. The Telegraph. Архів оригіналу за 28 грудня 2012. Процитовано 24 жовтня 2012.
  2. ↑ а б Біографія [Архівовано 5 листопада 2012 у Wayback Machine.] на офіційному сайті (англ.)
  3. ↑ а б в Mansour Bahrami: Magician on tennis court (англійською) . Kodoom LLC. 11 лютого 2011. Архів оригіналу за 28 грудня 2012. Процитовано 24 жовтня 2012.
  4. ↑ Мансур Бахрамі [Архівовано 19 вересня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Тура чемпіонів АТР (англ.)
  5. ↑ Bahrami, 2009, с. 144-145.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мансур_Бахрамі&oldid=40129884