Марина Рікольфі-Доріа
| Марина Рікольфі-Доріа | |
|---|---|
| італ. Marina Doria | |
 | |
| Народилася |
12 лютого 1935[1][2] (89 років) Женева, Швейцарія |
| Країна |
 Швейцарія |
| Місце проживання | Женева |
| Діяльність | water skier |
| Суспільний стан | аристократія, світська особа і Член королівської родини |
| Титул | Duchess of Sant'Anna di Valdierid і принцеса |
| Рід | Савойська династія |
| Батько | Рене Рікольфі-Доріа[3] |
| Мати | Iris Benvenutid[3] |
| У шлюбі з | Віктор Еммануїл (принц Неаполітанський) |
| Діти | Еммануїл Філіберт (принц Венеційський)[3] |
.svg) | |
Марина Рікольфі-Доріа (нар. 12 лютого 1935, Женева, Швейцарія) — швейцарська водна лижниця, чемпіонка світу з цього виду спорту; дружина Віктора Еммануїла, принца Неаполітанського, мати Еммануїла Філіберта, принца Венеційського.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 12 лютого 1935 року в Женеві. Батько — швейцарський плавець Рене Італо Рікольфі Доріа. Мати — Айріс Бенвенуті, власниця компанії з виробництва печива[4][5]. Мала трьох сестер: Сільву, Ніну та Алду, — та брата Домініка.
Брала участь у чемпіонатах світу з водних лиж у 1953, 1955 та 1957 роках. Здобула золото на чемпіонаті 1955 року за трюки. 1957 року здобула золото як за слалом, так і за трюки, після чого стала абсолютною чемпіонкою світу з водних лиж серед жінок. На чемпіонатах Європи з водних лиж здобувала нагороди постійно з 1953 по 1956 рік. За спортивні досягнення була нагороджена багатьма швейцарськими нагородами[6]. Виступала до 1960 року. У 1991 році внесена до списку Залу слави Міжнародної федерації воднолижного спорту як «найкраща європейська лижниця першого десятиліття міжнародних змагань»[6].
Разом з чоловіком у 2002 році, коли йому як представникові Савойського дому дозволили повернутися на батьківщину, переїхала до Італії.
Сім'я[ред. | ред. код]
1960 року в женевському яхт-клубі Марина Доріа познайомилася з принцом Неаполітанським Віктором Еммануїлом. Восени 1971 року вони одружилися в католицькій церкві в Тегерані[7].
Подружжя має одного сина — Еммануїла Філіберта, принца Венеційського[8][9][10].
-
З чоловіком. 1969 -
Королівська родина Савої в Баварії. Марина Рікольфі Доріа (праворуч) та її чоловік (сидить). 2018
Нагороди[ред. | ред. код]
Савойський дім: Орден Святих Маврикія та Лазаря.
Суверенний військовий Орден Госпітальєрів Святого Івана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти: Дама честі та відданості Суверенного військового госпітальєрського ордена Святого Іоанна Єрусалимського Родоського та Мальтійського.
Неаполітанські Бурбони: Константинівський орден святого Георгія.
Королівська сім'я Чорногорії: Орден Святого Петра Цетинського.
Іранська імперія: медаль з нагоди святкування 2500-річчя Перської імперії.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Tatler / K. Reardon — Condé Nast, 1901.
- ↑ Il Messaggero — Roma: Caltagirone Editore, 1878. — ISSN 1126-8352; 1129-6224; 2499-3980
- ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Marina, Princess of Naples. www.wikidata.org (англ.). Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 10 травня 2022.
- ↑ Opfell, Olga S. (1 червня 2001). Royalty Who Wait: The 21 Heads of Formerly Regnant Houses of Europe (англ.). McFarland. ISBN 978-0-7864-5057-2. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 10 травня 2022.
- ↑ а б MARINA DORIA. Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 10 травня 2022.
- ↑ È nato a Ginevra l'erede dei Savoia. www.iltempo.it (італ.). Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 10 травня 2022.
- ↑ Enache, Nicolas. La Descendance de Marie-Therese de Habsburg. ICC, Paris, 1996. p.204
- ↑ Person Page. www.thepeerage.com. Архів оригіналу за 10 травня 2022. Процитовано 10 травня 2022.
- ↑ Reale Casa d'Italia - Sito Ufficiale. web.archive.org. 24 квітня 2013. Архів оригіналу за 24 квітня 2013. Процитовано 10 травня 2022.
|
