Маркетингова логістика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ма́ркетингова логі́стика — діяльність компанії, спрямована на формування конкурентної переваги в ланцюгу постачання на основі чітко вираженої ринкової орієнтації[1]. Маркетингова логістика має на меті стратегічне поєднання маркетингової та логістичної діяльності в контексті ланцюга поставок в процесі створення цінності для споживачів[2].

Передумови розвитку маркетингової логістики[ред. | ред. код]

До ринкових факторів, що передують розвитку ринково-орієнтованих підходів до управління бізнес-процесами і, зокрема, маркетингової логістики як напрямку діяльності в ланцюгу поставок та окремої наукової дисципліни можна віднести[2]:

  • досвідченість та вимогливість споживачів унаслідок підвищення рівня доступності інформації;
  • перехід від ринку продавця до ринку споживача через підвищення пропозиції товарів та послуг на ринку. В тому числі внаслідок глобалізації, яка крім того створює додаткові складності для організації та управління ланцюгами постачання, пов'язані з функціонуванням його елементів в різних країнах одночасно;
  • втрата унікальності товарів на сучасному ринку в умовах наявності великої кількості товарів-замінників та інформованості споживача про їх наявність;
  • схильність до цінової конкуренції в результаті поєднання вищезазначених факторів;
  • концентрація купівельної спроможності — тенденція до консолідації основних гравців ринку у деяких галузях (переважно промислового напрямку), а також зменшення кількості постачальників, що призводить до конкуренції, заснованої на ефективності процесу управління ланцюгами поставок;
  • фрагментація споживчих ринків — процес орієнтування компаній на менші групи споживачів з метою більш повного задоволення їх потреб.

Історія маркетингової логістики[ред. | ред. код]

Наукові роботи присвячені проблемам збуту, задоволення потреб споживача, інтеграції маркетингу з іншими функціональними напрямками почали з'являтися на початку другої половини XX сторіччя[1]. П. Конверс[3] у 1954 році зазначив, що фізичний розподіл має розглядатися в контексті маркетингової діяльності. Важливість інтегрованого підходу, а також розвитку дистрибуції та маркетингу на початку 1960-х років зазначали також П. Друкер, Дж. Калінтон, Г. Льюіс та інші науковці[1].

Перші книжки, що використовували саме термін «маркетингова логістика» з'явилися наприкінці 1960-х, на початку 1970-х років[4],[5],[6]. В подальші роки управління ланцюгами постачання розвивалося в умовах поширення підходів «Якраз вчасно» (Just in Time), канбан, MRP, MRP II, які наочно продемонстрували необхідність інтеграції логістичних процесів з усіма напрямками діяльності компанії для забезпечення максимальної їх ефективності.

На початку 1990-х років широкого розповсюдження набули ідеї комплексного, системного підходу до управління ланцюгами постачання. Разом з цим, поширилася певний час невикористовувана концепція маркетингової логістики, як підходу до управління ланцюгом поставок з ринковою орієнтацією для досягнення конкурентної переваги. Основою розвитку даного напрямку є, в першу чергу, роботи М. Крістофера[2], який виклав основні засади функціонування підприємства з урахуванням теоретичних положень щодо маркетингової логістики.

Підходи до визначення поняття[ред. | ред. код]

На даний час немає однозначного підходу до визначення поняття маркетингової логістики. Існуючі дефініції в роботах українських та зарубіжних науковців відрізняються як за деталізацією, так і за охопленням складових ланцюга постачання.

Г. А. Плахута, І. В. Попова[7] визначають маркетингову логістику (або, як вони ще її називають, маркетинг-логістику) як діяльність щодо планування, виконання та контролю фізичного переміщення всіх видів потоків (матеріалів, готової продукції, інформації), які супроводжують переміщення товару за обраним каналом від виробника до споживача з метою задоволення потреб споживачів та отримання прибутку. Автори виокремлюють частину ланцюга постачання, що працює з клієнтом, як основу для маркетингової логістики.

Існує також дефініція маркетингової логістики, за якою вона аналогічним чином визначається як планування, організація, облік і контроль, аналіз і регулювання всіх операцій по переміщенню і складуванню, пов'язаних з потоком готової продукції від кінця виробничої лінії до прибуття продукції на ринок, а також каналів розподілу, потрібних для організації і забезпечення взаємодії між фірмою і її ринками[8].

Філіп Котлер в своїй праці «Маркетинг-менеджмент»[9]. також приділяє увагу поняттю маркетингової логістики. Він визначає її як підхід, згідно з яким компанія повинна досліджувати вимоги ринку, а вже потім формувати ланцюжок поставок. Згідно з Котлером маркетингова логістика включає планування, впровадження та контроль матеріальних потоків, починаючи з пунктів походження і закінчуючи пунктами призначення, з метою задоволення потреб покупців.

Варто зазначити, що Мартін Крістофер, один з основоположників поняття «маркетингова логістика» не наводить точного визначення в своїх працях[1],[2]. Але зазначає, що маркетингова логістика зосереджена на тому, яким чином обслуговування клієнтів може бути використано для отримання конкурентних переваг. Вона прагне керувати взаємодією між маркетингом і логістикою з метою узгодження перспективних стратегій в контексті більш широкого ланцюжка поставок.

Складові маркетингової логістики[ред. | ред. код]

Маркетингова логістика охоплює наступні види діяльності[2],[9] в контексті ланцюга постачання:

  • Вивчення попиту і прогнозування продажів
  • Планування виробництва на основі інформації про ринок
  • Обробка замовлень
  • Складування і зберігання готової продукції
  • Доставка замовлень (транспортування готової продукції)
  • В деяких випадках — післяпродажне обслуговування

Управління маркетинговою логістикою[ред. | ред. код]

В умовах функціонування ринково-орієнтованої компанії важливим є підпорядкування всієї діяльності меті створення цінності для споживача. Тому можна назвати такі основні напрямки управління підприємством в контексті маркетингової логістики[2]:

  • перехід від ієрархічної функціональної структури управління до управління процесами на міжфункціональній основі;
  • використання підходів управління, орієнтованих на ринок та споживача, а не на товар;
  • використання ефективності процесів, а не прибутку, як основного показника, що характеризує діяльність компанії, в тому числі при оцінці та управлінні ланцюгом постачання.

Зв'язок з іншими концепціями[ред. | ред. код]

У науковій літературі присвяченій управлінню ланцюгами постачання термін маркетингова логістика використовується поряд з наступними спорідненими поняттями як:

Demand Chain Management, DCM (з англ. — управління ланцюгом попиту[10]), або DCM, що являє собою набір методів, спрямованих на управління та координацію всього ланцюга попиту, починаючи з кінцевого споживача і назад до постачальників сировини[11]. Тобто ця концепція управління включає в себе всі види діяльності компанії, що виникають в процесі створення і поставки пропозицій на основі споживчої цінності і інтеграцію їх з маркетингом[12]. На відміну від маркетингової логістики концепція DCM включає в себе весь ланцюг поставок. В той же час основні сфери діяльності в розрізі маркетингової логістики пов'язані з переміщенням готової продукції і взаємодією з клієнтами.

Збутова (або розподільча[13],[14]) логістика — комплекс логістичних операцій від завершення виробничого циклу до задоволення попиту споживачів (покупців) у товарах і послугах[14],[15]. На відміну від маркетингової логістики діє відокремлено від маркетингу підприємства і полягає передусім у фізичному переміщенні товарів.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г С. И. Кирюков. Становление маркетинговой логистики // Вестник СПбГУ. Сер. 8. Вып. 3 — 2006.
  2. ↑ а б в г д е M. Christopher, H. Peck. Marketing Logistics, Second Edition. — Butterworth-Heinemann, — 2003.
  3. ↑ P.D. Converse. The other half of marketing // Proceedings of the Twenty-sixth Boston Conference on Distribution, Harvard Business School, Boston, — 1954.
  4. ↑ Norton E. Marks, Robert Martin Taylor. Marketing logistics: perspectives and viewpoints. Wiley, 1967—289 pp.
  5. ↑ Martin Christopher, Gordon Wills, Gordon Prestoungrange. Marketing logistics and distribution planning. Allen and Unwin, — 1972
  6. ↑ Graham Buxton. Effective marketing logistics: the analysis planning and control of distribution operations. Holmes & Meier Publishers, Inc., 1975—244 pp.
  7. ↑ Г. А. Плахута, І. В. Попова. Інтеграція маркетингу і логістики в системі менеджменту // Маркетинг: теорія і практика: зб. наук. праць. — № 14. — 2008
  8. ↑ Изекенова А. К. Маркетинговая логистика как фактор повышения конкурентоспособности предприятия // Инновационное развитие и востребованность науки в современном Казахстане, Материалы IV Международной научной конференции. — 2010
  9. ↑ а б Ф Котлер. Маркетинг-менеджмент. Экспресс-курс — СПб.: Питер Ком, — 1999. — с.384
  10. ↑ Н. С. Меджибовська. Сучасні тенденції управління ланцюгами поставок // Праці Одеського політехнічного університету. Вип. 1(35) — 2011. — с. 284—290.
  11. ↑ Selen, W. Soliman, F. Operations in today's demand chain management framework. Journal of Operations Mangement 20, — 2002 — p. 667—673.
  12. ↑ U. Jüttner, M. Christopher, S. Baker. Demand chain management — integrating marketing and supply chain management // Industrial Marketing Management. Elsevier — 2007.
  13. ↑ А. М. Гаджинский. Логистика. М.: Дашков и К, — 2006,– 432 с.
  14. ↑ а б Костоглодов Д. Д., Харисова Л. М. Распределительная логистика. М.: Экспертное бюро, 1997. — с. 25.
  15. ↑ Стаханов В. Н., Украинцев В. Б. Теоретические основы логистики Рн/Д: Феникс, 2001. С. 113.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маркетингова_логістика&oldid=37354845