Глобалізація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Земна куля

Глобаліза́ція (англ. globalization) — процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. У ширшому розумінні — перетворення певного явища на планетарне, таке, що стосується всієї Землі. Основними наслідками глобалізації є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об'єктивний процес, зумовлений розвитком транспорту та засобів зв'язку, він носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. В результаті глобалізації світ стає більш зв'язаним і залежним від усіх його суб'єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів інтегрованих суб'єктів.

Економічно глобалізуються виробництво, послуги та капітал, технологія й дані[1][2]. Паровоз, пароплав, реактивний літак, контейнерні морські судна є приладами поступу в галузі транспорту, а телеграф і його сучасні потомки Інтернет та мобільний телефон є прикладами розвитку інфраструктури телекомунікацій. Усі ці винаходи стали важливими чинниками глобалізації й зумовлюють дедалі більшу взаємозалежність економіки й культурного життя[3][4][5].

У 2000 році Міжнародний валютний фонд ідентифікував чотири базові аспекти глобалізації: торгівлю й фінансові транзакції, рух капіталу та інвестицій, міграцію людей та розповсюдження знань[6]. З глобалізацією пов'язують також проблеми довкілля, наприклад глобальне потепління, забруднення вод за межами кордонів, забруднення повітря та надмірний вилов риби в океанах[7]. Процеси глобалізації впливають на бізнес та зайнятість, економіку, соціо-культурні ресурси та на природне довкілля. В академічній літературі глобалізацію зазвичай розбивають на три основні області: економічну, культурну та політичну глобалізацію[8].

Історія[ред. | ред. код]

Провісником глобалізації стала поява Великого шовкового шляху, що з'єднав Китай і Римську імперію. Утворення власне глобального ринку почалось із Великих географічних відкриттів європейцями і підштовхувалось їх військово-політичною та економічною експансією по планеті. Глобалізація, зокрема утворення планетарного ринку, дещо призупинялася в періоди поділу людства на ворожі табори (Семирічна війна, Війна за незалежність США, Велика французька революція і Наполеонівські війни, світові війни) та холодної війни, коли економічний і культурний розвиток окремих суспільств планети, таких як СРСР та КНР, відбувався відособлено від розвитку решти людського співтовариства.

Маршрути Шовкового шляху і торгівлі прянощами, які контролювала Османська імперія в 1453 році
Діаграма підводних телеграфних кабелів компанії Eastern Telegraph Company 1901 року як приклад технології початку ХХ-го ст., що несла з собою модернізацію та глобалізацію.

Особливих темпів глобалізація набрала в останні десятиліття XX століття і на почату XXI століття. З одного боку це пов'язано з падінням залізної завіси та інтеграцією Китаю в світову економіку, з іншого — із швидким розвитком інформаційних технологій, завдяки яким зросли можливості доступу до будь-якої інформації у світі.

Хоча глобалізація — об'єктивний процес, оцінки його ходу і наслідків тривалий час викликають активну політичну дискусію, а ставлення до змін, спричинених нею в локальних і національних спільнотах, активізує політичну боротьбу в різних державах. Глобалізація на сучасному етапі (початок 21 століття), має як палких прихильників, так і опонентів.

Походження слова[ред. | ред. код]

Слово запозичене з англійської мови та походить від лат. globus — куля, земна куля, глобус. Від цього слова було утворено прикметник «глобальний» англ. global — той, який має відношення до земної кулі: світовий, планетарний. Від слова global було утворено дієслово globalize — перетворювати певне явище на глобальне, «глобалізувати», — а також іменник globalization — перетворення певного явища на світове, на таке, яке стосується всієї земної кулі.

Спочатку ці слова почали вживатися у суспільних науках, але в 1961 слово globalization уперше зафіксовано в англомовному словнику. В 1983 році Теодор Левітт (англ. Theodore Levitt), професор Гарвардської школи бізнесу опублікував статтю «Глобалізація ринків», тому сучасну популярність і широкий вжиток терміну часто приписують йому[9].

Негативні ефекти[ред. | ред. код]

Прискорення темпів глобалізації призвело до виникнення у світі опозиційного до неї політичного руху антиглобалізму. Антиглобалісти звинувачують глобалізацію в збільшенні соціальної нерівності, зниканні традиційного суспільного устрою (зокрема доморобництва) й деградації довкілля. Невдоволення глобалізацією характерне як у розвиткових, так і в економічно розвинених країнах. Перенесення виробництва з країн Заходу в Третій світ через дешевшу робочу силу призводить до ліквідації робочих місць і безробіття у світі Першому. Наприклад, на Середньому Заході США глобалізація виробництв і їхня оптимізація спричинила зниження конкурентоспроможності місцевих підприємств промисловості та сільського господарства, знижуючи цим якість життя їхніх працівників.

Дехто також вбачає зростаючу загрозу у впливі глобалізації на культуру. Рівнобіжно з глобалізацією економіки та торгівлі, культура імпортується та експортується також. Проблема в тому, що більш імпералістичні і держави, такі як Російська Федерація, можуть підбити культури слабших, призводячи до того, що їхні традиції та цінності зникнуть. Цей процес також інколи відносять до русифікації.

Позитивні ефекти[ред. | ред. код]

Глобалізація, зумовлена доцентровими тенденціями світових інтеграційних процесів, покликана консолідувати планетарне співтовариство на ґрунті єдиного в глобальному масштабі економічного простору. В геометричній прогресії всеохопна економічна інтеграція в період XXI століття, формує єдину транснаціональну систему господарства — глобальний економічний моноліт. Процес інтернаціоналізації виробництва настільки втягує народи, країни, регіони у єдиний світовий мегасоціум, що це само собою, треба сподіватись, нівелює в майбутньому суть і обрис національно-державних утворень. Державні структури з часом почнуть розчинятися, їх військово-політичні потенції — самоанулюватися, міждержавні кордони — руйнуватися. Загальна економічна інтеграція, усуваючи міжнаціональні бар'єри, руйнуючи міждержавні кордони, розчиняючи власне самі національно-державні утворення, об'єктивно покликана трансформувати ці утворення в єдину, цілісну, неподільну міжнаціональну спільність — глобальний соціомоноліт — з єдиним наднаціональним центром координації, управління, контролю…

Доцентровий вектор інтеграційних процесів однозначно диктує формування моноцілісного світового устрою.

Перспектива формування цілісного, неподільного світу в процесі глобальної економічної інтеграції — об'єктивна неминучість, зумовлена природною ходою суспільної еволюції. Отже, — вона виправдана. Насамперед тому, що в міру формування соціально-економічного в глобальному вимірі моноліту зникнуть будь-які підстави для міжнаціонального суперництва, ворожнечі і конфліктів. Цілісний, неподільний світ на ґрунті єдиного економічного простору тим хороший, що він виключить з життя людського можливість зіткнення у вигляді руйнівних війн. Відтак доцентрова тенденція глобалізаційних процесів об'єктивно покликана забезпечити самовиживання людської цивілізації і її прогрес.


Дослідники виділяють три ракурси глобалізації як соціального явища: соціально-політичний, соціально-економічний, соціокультурний. Термін «глобалізація» має багато змістовних значень, теорій та підходів. На думку Яна Нєдєрвіна, в соціальних науках існує стільки концепцій глобалізації, скільки дисциплін: «Якщо ми розглядаємо глобалізацію як багатовимірний процес, то всі ці підходи до теми достатньо релевантні. Глобалізацію можна розуміти, як нескінченний синтез багатьох дисциплінарних підходів»[джерело?]. Наприклад, дослідниця В. Воронкова сутність глобалізації бачить в «перетворенні людства на єдину структурно-функціональну систему, організовану за універсальними принципами»[джерело?]. На думку західного соціолога В. Бека, «глобалізація — це ідеологія панування світового ринку, ідеологія неолібералізму»[джерело?]. Далі в дослідженні наводяться приклади визначення процесів глобалізації західних авторів. Але існуюча полісемантичність поглядів вказує, на думку М. Чешкова, на кризу глобалізації як науки, що не встановила ні предмет, ні суб'єкт власного дослідження, у зв'язку з цим залишається відкритим питання про сутність глобалізації.

Економічна глобалізація[ред. | ред. код]

Сингапур очолює список країн за показником сприяння торгівлі (станом на 2016 рік)
Торговий баланс США та політика області торгівлі (1895–2015)
Число країн із банківською кризою кожного року, починаючи з 1800[10]. Враховано тільки 70 країн. Загальну тенденцію до зростання можна пояснити багатьма факторами. Один із них поступове зростання числа людий, що отримують гроші за працю. Особливою рисою графіку є практична відсутність банківських криз у період дії Бреттон-Вудської угоди (з 1945 по 1971).

Економічна глобалізація означає збільшення взаємозалежності національних економік усього світу, зумовлене швидким зростанням руху через кордони товарів, послуг, технології та капіталу[11]. Тоді як глобалізація бізнесу зосередженна навколо зменшення регуляції міжнародної торгівлі й тарифів, податків та інших перешкод глобальній торгівлі, економічна глобалізація є процесом збільшення економічної інтеграції між країнами, що веде до формування глобального або світового ринку[12]. Залежно від парадигми економічну глобалізацію можна розглядати і як позитивне, і як негативне явище. Економічна глобалізація включає глобалізацію виробництва, тобто отримання товарів і послуг з різних місць у світі з метою виграшу в затратах та якості. Аналогічно, вона вколючає глобалізацію ринків, тобто формування об'єднання окремих ринків у величезний глобальний. Економічна глобалізація також включає[13] глобальну конкуренцію, технологію, корпорації та індустрії[11].

На сучасному етапі, тобто на початку 21 століття, переважає тенденція інтегрування економік розвинених країн із економіками країн, що відстали в розвитку, шляхом прямих інвестицій, зниження торгових бар'єрів та інші економічні реформи, а також, у багатьох випадках, імміграцію населення.

Міжнародні стандарти збільшили ефективність торгівлі товарами та послугами. Як приклад такого стандарту можна навести контейнер. Контейнеризація радикально зменшила вартість транспортування й була значним чинником у післявоєнному розквіті міжнародної торгівлі[14], тобто була елементом глобалізації. Міжнародна організація зі стандартизації є міжнародним ограном, до складу якого входять представники різних національних ограцізацій зі стандартів.

Транснаціональна корпорація або світове підприємство[15] є організацією, що або володіє виробництвом товарів та послуг у багатьох країнах, або контролює його[16]. Про таку корпорацію можна сказати, що вона не належить жодній країні[17].

Зони вільної торгівлі виникає при утворенні торгового блоку, члени якого підписали угоду про вільну торгівлю. Такі угоди передбачають співробітництво між принаймні двома країнами з метою зменшення торгових бар'єрів, квот на імпорт та тарифів[18]. Якщо при цьому люди можуть вільно рухатися між країнами, тоді говорять про відкриті кордони. Мабуть, найважливішою зоною вільної торгівлі у світі є Європейський Союз. ЄС розвинув спільний ринок завдяки стандартизації законів, що діють у країнах-членах. Політика ЄС переслідує мету забезпечення вільного руху людей, товарів, послуг і капіталу у просторі внутрішнього ринку[19].

Спрощення процедур торгівлі переслідує мету покращення умов руху товарів через кордони для забезпечення зменшення витрат і збільшення ефективності, водночас зберігаючи легальні регулятивні функції.

Велике значення має також глобальна торгівля послугами. Наприклад, у Індії аутсорсинг бізнес-процесів проголошений «основним двигуном розвитку країни в наступні десятиліття, забезпечуючи ріст ВВП, зайнятості та зменшення бідності»[20][21]

Культурна глобалізація[ред. | ред. код]

Колумбійська багатомовна співачка Шакіра виступає на чужині.

Коли говорять про культурну глобалізацію, мають на увазі поширення ідей, значень та ціностей у світі з розширенням та збагаченням культурних стосунків[22]. Цей процес відзначається спільним споживанням культурних продуктів поширених через Інтернет, засоби популярної культури та завдяки міжнародному туризму. Він доповнює процеси обміну товарами й колонізації, що вже давно сприяли обміну культурними цінностями на планеті. Циркуляція культурних продуктів дозволяє індивідами брати участь у соціальних стосунках, що виходять за межі країн та регіонів. Утворення та збагачення соціальних стосунків спостерігається не тільки на матеріальному рівні. Культурна глобалізація означає формування спільних норм і знання, які люди асоціюють зі своїми індивідуальними й колективними ідентичностями. Вона призводить до зростання взаємозв'язанності між різними народами й культурами[23]. Те, як спілкуються між собою люди з різними культурними традиціями вивчає область міжкультурної комунікації.

Термін дифузія культури означає поширення у світі культурних сутностей: ідей, моди, релігій, технологій, мов тощо. Культурна глобалізація збільшила контаки між культурами, але може супроводжуватися зменшенням унікальності колись ізольованих спільнот.

Наприклад, сусі можна купити не тільки в Японії, а й у Німеччині, але паризький Діснейленд приваблює людей із міста, зменшуючи попит на автентичні паризькі тістечка[24][25][26]. Внесок глобалізації у відчудження індивіда від його традицій можливо скромний у порівнянні зі змінами, пов'язаними з модернізацією самого життя, як стверджували екзистенціалісти на зразок Жана-Поля Сартра та Альбера Камю. Глобалізація розширила можливості розважитися, поширивши поп-культуру, особливо через Інтернет та супутникове телебачення.

Серед культурних елементів одними з перших глобалізувалися релігії, їх поширювали силою, через міграцію, євангілізм, імперіалізм та торгівлю. Християнство, іслам, буддизм, а останні часом такі секти як мормонізм, вкорінилися й стали чинити вплив на культуру в краях, далеких від місць свого зародження[27]. Глобалізація сильно вплинула на спорт[28]. Нариклад, в Олімпійських іграх сучасності беруть участь спортсмени з понад 200 країн[29]. Чемпіонат світу з футболу збирає біля телеекранів найбільше глядачів, більше навіть, ніж Олімпіади; дев'ята частина усього населення планети дивилася фінал чемпіонату світу 2006 року[30][31][32][33].

Глобалізація означає зміни. Традиційна для культури музика може бути втрачена або злитися з музикою інших стилів. Унаслідок глобалізація може скластися ситуація, в якій пріоритетом стає збереження музичної спадщини. Окремі активісти намагаються зібрати й записати репертуар, перш ніж мелодії асимілюють або зазнають змін, а місцевим музикантам іноді буває важко зберегти автентичність й місцеві музичні традиції. Глобалізація може змусити виконавців відмовитися від традиційних інструментів. Іноді виникає сплав стилів, що може бути цікавим полем аналізу[34].

Музика відіграє важливу роль в економічному й культурному розвитку під час глобалізації. Такі музичні жанри як джаз та регі зародилися місцево, але згодом стали міжнародним явищем. Завдяки глобалізації етнічна музика країн, що розвиваються, досягає ширшої аудиторії[35]. Хоча спочатку термін музика світу означав специфічно етнічну музику, але зараз його розуміють ширше, включаючи такі гібридні піджанри як світовий ф'южн, гобальний ф'южн, етнічний ф'южн[36] та світовий-біт[37][38].

Вживання в їжу перцю чилі проникло з Америки в кухні багатьох країн, зокрема: Таїланду, Кореї, Китаю та Італії[39].

П'єр Бурдьє стверджував, що сприйняття споживання можна розглядати як самоідентифікацію та формування особистості. У музиці це означає, що кожна людина має свою особисту музичну ідентичність, залежно від уподобань та смаків. На ці вподобання на смаки значно впливає культура, й це основна причина бажань та поведінки особи. Концепція власної культури тепер, через глобалізацію, проходить через період зміни. Крім того, глобалізація збільшила взаємну залежність політичних, особистих, культурних та економічних чинників[40].

Доповідь ЮНЕСКО 2005 року[41] свідчить, що культурний обмін із країн Східної Азії зростає, але основними експортерами культурних продуктів залишаються країни Заходу. У 2002 році Китай був третім найбільшим експортером культурної продукції після Великої Британії та США. Між 1994 та 2002 роками частка як Північної Америки. так і Європейського Союзу в культурному експорті впала, тоді як культурний експорт із Азії збільшився й перевищив експорт із Північної Америки. Пов'язааним чинником є те, що населення та площа країн Азії у кілька разів більші за відповідні показники Північної Америки. Американізація відноситься до періоду, коли США були дуже сильними політично, і американські крамниці, ринки та предмети заполонили інші країни.

Критики глобалізації закидають їй те, що вона шкодить різноманітності культур. Завдяки глобалізації культура могутньої країни проникає в культуру слабких країн і шкодить їхній окремості. Зазначається, що глобалізація може привести до вестернізації та американізації культур світу.


Сутність та етапи глобалізації[ред. | ред. код]

Глобалізація охоплює практично всі сфери суспільної діяльності, включаючи політику, ідеологію, культуру, спосіб життя, самі умови існування людства. Глобалізація виражається в таких процесах:

  • зміцнення зв'язків між найвіддаленішими куточками планети, небувале поширення по всій планеті ідей та інформації, технологій, культури, ціннісних орієнтацій, способу життя, поведінки;
  • зростання інтенсивності взаємозв'язків у сфері торгівлі, фінансів, міграції населення в наслідок розвитку всеосяжних систем транспорту та комунікацій;
  • виникнення спільних для світового співтовариства проблем, процес зростання загальнолюдських інтересів у всіх сферах людського буття, стертя граней між місцевими й всепланетарними подіями.

Процеси глобалізації інтенсифікувалися після 1945 року. Друга світова війна була глобальною війною, у яку тією чи іншою мірою були залучені всі континенти. У 1945-му була створена ООН, виникли могутні наддержавні фінансові установи — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк. Науково-технічна революція стала впливовим суспільним явищем.

Другий період 1970-их —1970-их років тривав на тлі розвалу радянського блоку, а згодом і самого СРСР, завершення «холодної війни». У цей період людство усвідомило наявність глобальних проблем і здійснило спроби їхнього розв'язання.

З початку XXI ст. розпочався третій період глобалізації: Після атак на США глобального характеру набула боротьба проти світового тероризму; у 2007 році. свідченням глобального характеру економіки стали спільні дії центробанків провідних держав та початок світової фінансової кризи.

Потогінне виробництво[ред. | ред. код]

У багатьох бідніших країнах глобалізація є результатом діяльності закордонного бізнесу, що експлуатує працівників цих країн, з метою отримати перевагу над конкурентами завдяки нижчій заробітній платні працівників.

Прикладом таких потогінних виробництв є підприємства, що виробляють спортивне взуття, зокрема — компанія Nike. У бідних країнах будуються фабрики де працівники згодні працювати за низьку платню. Потім, якщо закони праці у таких країнах змінюються на користь працівників, то фабрики закриваються і переїжджають до інших країн з привабливішими умовами для ведення бізнесу.

Оптимальні шляхи подолання світових глобальних проблем[ред. | ред. код]

Вирішення головних питань, що передують в світі глобальних інтересів. В першу чергу, позбавитись "кореня" проблеми, а вже потім вирішувати наслідки. В ідеальному варіанті, глобалізація має принести позитивні результати для всього людства, але тільки в тому випадку якщо швидко і надійно вирішити проблему "мінусів", таких як Макдольнизація. Основна проблема стоїть в тому, що усунення недоліків потрібно вирішувати зараз. Але це не знаходить чинного місця в списку проблем, яке вирішує людство. Велика увага приділяється питанню "миру", "голоду" африканських народів, "глобального потепління" і. т.д. Безперечно, це великі проблеми, які потребують негайного рішення. Але в цей же час, ми повинні, ще в зародку вирішити проблему мінусів глобалізації. Людство намагається прибрати вже результат, в той час як повинно усунути саму проблему.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Albrow, Martin and Elizabeth King (eds.) (1990). Globalization, Knowledge and Society London: Sage. ISBN 9780803983236
  2. Albrow, Martin; King, Elizabeth (1990). Globalization, knowledge, and society: readings from International sociology. Sage Publications. ISBN 978-0-8039-8323-6. 
  3. Imagining the Internet. History of Information Technologies. Elon University School of Communications. Процитовано 17 August 2009. 
  4. Stever, H. Guyford (1972). Science, Systems, and Society. Journal of Cybernetics 2 (3): 1–3. doi:10.1080/01969727208542909. 
  5. Wolf, Martin (2014). Shaping Globalization. Finance & Development 51 (3): 22–25. 
  6. International Monetary Fund . (2000). "Globalization: Threats or Opportunity." 12 April 2000: IMF Publications.
  7. Bridges, G. (2002). Grounding Globalization: The Prospects and Perils of Linking Economic Processes of Globalization to Environmental Outcomes. Economic Geography 78 (3): 361–86. JSTOR 4140814. doi:10.2307/4140814. 
  8. Babones, Salvatore (15 April 2008). Studying Globalization: Methodological Issues. У Ritzer, George. The Blackwell Companion to Globalization. John Wiley & Sons. с. 146. ISBN 978-0-470-76642-2. 
  9. «The Globalization of Markets».
  10. Works, Anchor Media. This Time is Different - A Book by Carmen M. Reinhart and Kenneth S. Rogoff. reinhartandrogoff.com. 
  11. а б Joshi, Rakesh Mohan, (2009) International Business, Oxford University Press, New Delhi and New York ISBN 0-19-568909-7.
  12. Riley, T: "Year 12 Economics", p. 9. Tim Riley Publications, 2005
  13. Hill, Charles W. L. (2014). International business: competing in the global marketplace (вид. 10th). New York, NY: McGraw-Hill. ISBN 9780078112775. OCLC 864808614. 
  14. Levinson, Marc. Sample Chapter for Levinson, M.: The Box: How the Shipping Container Made the World Smaller and the World Economy Bigger.. The Box: How the Shipping Container Made the World Smaller and the World Economy Bigger. Princeton University Press. Архів оригіналу за 22 January 2013. Процитовано 17 February 2013.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  15. Pitelis, Christos; Roger Sugden (2000). The nature of the transnational firm. Routledge. с. H72. ISBN 0-415-16787-6. 
  16. Multinational Corporations. 
  17. Roy D. Voorhees, Emerson L. Seim, and John I. Coppett, "Global Logistics and Stateless Corporations," Transportation Practitioners Journal 59, 2 (Winter 1992): 144–51.
  18. O'Sullivan, Arthur; Sheffrin, Steven M. (2003). Economics: Principles in Action. Upper Saddle River, New Jersey: Pearson Prentice Hall. с. 453. ISBN 0-13-063085-3. 
  19. European Commission. The EU Single Market: Fewer barriers, more opportunities. Europa web portal. Архів оригіналу за 1 October 2007. Процитовано 27 September 2007. 
    Activities of the European Union: Internal Market. Europa web portal. Процитовано 29 June 2007. 
  20. Kuruvilla, Sarosh; Ranganathan, Aruna (October 2008). Economic Development Strategies And Macro- And Micro-Level Human Resource Policies: The Case Of India's "Outsourcing" Industry. Industrial & Labor Relations Review 62 (1): 39–72. doi:10.1177/001979390806200103. 
  21. Outsourcing to Africa: The world economy calls | The Economist. 16 April 2011. Процитовано 16 April 2011. 
  22. James, Paul (2006). Globalism, Nationalism, Tribalism. London: Sage Publications. 
  23. Manfred B. Steger and Paul James, ‘Ideologies of Globalism’, in Paul James and Manfred B. Steger, eds, Globalization and Culture: Vol. 4, Ideologies of Globalism, Sage Publications, London, 2010. Inda, Jonathan; Rosaldo, Renato (2002). Introduction: A World in Motion. The Anthropology of Globalization. Wiley-Blackwell. 
  24. Cowen, Tyler; Barber, Benjamin (May–June 2003). Globalization and Culture. Cato Policy Report. Процитовано 15 March 2017. 
  25. Nadeem, S (2009) Macaulay's (Cyber) Children: The Cultural Politics of Outsourcing in India. Cultural Sociology
  26. Hacker, Violaine (2011), "Building Medias Industry while promoting a community of values in the globalization: from quixotic choices to pragmatic boon for EU Citizens", Politické Védy-Journal of Political Science, Slovakia
  27. McAlister, Elizabeth. 2005. "Globalization and the Religious Production of Space." Journal for the Scientific Study of Religion, Vol. 44, No 3, September 2005, 249–255.
  28. Globalization and Sport: A Review by Susan Froetschel Архівовано 23 December 2016 у en:Wayback Machine.
  29. Overview of Olympic Games. Encyclopædia Britannica. Процитовано 4 June 2008. 
  30. 2006 FIFA World Cup broadcast wider, longer and farther than ever before. FIFA.com. Fédération Internationale de Football Association. 6 February 2007. Процитовано 11 October 2009. 
  31. Dunmore, Tom (16 September 2011). Historical Dictionary of Soccer. Scarecrow Press. с. 235. ISBN 978-0-8108-7188-5. «The World Cup is now the most-watched sporting event in the world on television, above even the Olympic Games.» 
  32. Dobson, Stephen; Goddard, John (10 February 2011). The Economics of Football. Cambridge University Press. с. 407–. ISBN 978-1-139-49630-8. «The World Cup is the most widely viewed sporting event in the world: the estimated cumulative television audience for the 2006 World Cup in Germany was 26.2 billion, an average of 409 million viewers per match.» 
  33. Wong, Glenn M. (8 March 2012). The Comprehensive Guide to Careers in Sports. Jones & Bartlett Publishers. с. 144–. ISBN 978-1-4496-0203-1. «The World Cup is the most-watched sporting event in the world. In 2006, more than 30 billion viewers in 214 countries watched the World Cup on television, and more than 3.3 million spectators attended the 64 matches of the tournament.» 
  34. Clayton, Thomas. 2004. "Competing Conceptions of Globalization" Revisited: Relocating the Tension between World-Systems Analysis and Globalization Analysis. In: Comparative Education Review, vol. 48, no. 3, pp. 274–94.
  35. Throsby, David. (2002.) "The music industry in the new millennium: Global and Local Perspectives." Paper prepared for The Global Alliance for Cultural Diversity Division of Arts and Cultural Enterprise UNESCO, Paris.[недоступне посилання з 01.12.2017]
  36. Ethnic fusion Music. Allmusic. 
  37. Worldbeat. Allmusic. 
  38. World Fusion Music. worldmusic.nationalgeographic.com. Архів оригіналу за 14 March 2012.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  39. "Chili: Small Fruit Sets Global Palettes on Fire" Архівовано 31 December 2016 у en:Wayback Machine., History of Globalization, YaleGlobal Online.
  40. Beard, David and Keneth Gloag. 2005. Musicology: The Key Concepts. London and New York: Routledge.
  41. International Flows of Selected Goods and Services (PDF). Процитовано 31 July 2010. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]