Стратегія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Страте́гія (дав.-гр. στρατηγία, страта тегів — мистецтво полководця) — це загальний, недеталізований план, охоплюючий довготривалий проміжок часу, спосіб досягнення важливої мети. Завданням стратегії є ефективне використання наявних ресурсів для досягнення основної мети (стратегія як спосіб дій стає особливо необхідною в ситуації, коли для прямого досягнення основної мети недостатньо наявних ресурсів). Поняття походить від поняття військова стратегія - наука про ведення війни, одна з областей військового мистецтва, вищий його прояв, яке охоплює питання теорії і практики підготовки до війни, її планування та ведення, досліджує закономірності війни.

Трактування[ред. | ред. код]

На думку Карла Клаузевіца ведення війни вклюяає в себе два абсолютно різних види діяльності:

- організація окремих боїв і ведення їх;

- пов'язання їх із загальною метою війни.

Перша називається тактикою, друга - стратегією.

Тактика потрібна для того, щоб виграти битву. Стратегія потрібна для того, щоб виграти війну. З другої половини двадцятого століття стратегія як практика і методологія почала розвиватися в сфері бізнесу і поступово набула розвитку в сфері державного управління. Володимир Квінт визначає стратегію як систему пошуку, формулювання і розвитку доктрини, яка забезпечить довгостроковий успіх при послідовній і повної реалізації.

Стратегія та політика[ред. | ред. код]

Військовий теоретик Хельмут Карл Бернхард фон Мольтке розглядав військову стратегію як «практичне застосування засобів, переданих в розпорядження полководця для досягнення поставленої мети», визначаючи, таким чином, стратегію як складову політики, досягнення військової мети — як складову в досягненні мети політичної та підпорядкування військових політикам.

Стратегія походить від військового управління, а політика походить від громадського управління, тому вони доповнюють одна одну, але не підміняють одна одну.

В традиціі підміна поняття керування стратегією та політикою стали захисним заходом шпигунства та виділення в суспільстві чи групі, що більшовики застосували у війську штатними політруками та особістами.

Політикою керівники прикривають зловживання, бо як керівники повинні відповідати за кримінальним кодексом, а як політики, можуть своі діі пояснювати мотивуючи політичною доцільністю. Тож треба розрізняти політику та політиканство, як порушення, зловживання чи імітація.

Стратегія в громадянскій діяльності[ред. | ред. код]

Алгоритм системно-організаційноі діяльності включає стратегію і тактику, а тому має застосування в різних видах діяльності, як методологія подвійного призначення.

  • Стратегія — головна складова алгоритму системогенезу. Складова основ системіології.
  • Тактика — виконавча частина управління. За основами системології і алгоритмом системогенезу, чи системно-організаційної діяльності, має детерміністський характер.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]