Мауро Бертареллі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Мауро Бертареллі
Mauro Bertarelli.jpg
Бертареллі в «Анконі» в 1991 році
Особові дані
Народження 15 вересня 1970(1970-09-15) (49 років)
  Ареццо, Італія
Зріст 176 см
Вага 68 кг
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
?-? Італія «Аурора» (Єзі)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1986–1987 Італія «Аурора» (Єзі) ? (?)
1987–1988 Італія «Єзіна» 8 (1)
1988–1992 Італія «Анкона» 61 (14)
1989–1990   Італія «Ріміні» 15 (4)
1992–1996 Італія «Сампдорія» 52 (5)
1996–1997   Італія «Емполі» 25 (5)
1997–2002 Італія «Равенна» 78 (9)
Національна збірна**
Роки Збірна Ігри (голи)
1991–1992 Італія Італія U-21 5 (2)
1993 Італія Італія U-23 2 (1)
Тренерська діяльність***
Роки Команда Посада
2011–2017 Італія «Анкона» (підлітки)
2017– Італія «Чивітановезе» (підлітки)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 16 січня 2019.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 16 січня 2019.

*** Тільки на посаді головного тренера.

Мауро Бертареллі (італ. Mauro Bertarelli, нар. 15 вересня 1970, Ареццо) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 15 вересня 1970 року в місті Ареццо в родині футболіста Джуліано Бертареллі[it], який грав в цей час там за однойменний клуб «Ареццо».

Мауро почав займатись футболом в містечку Єзі, де спочатку грав за аматорську команду «Аврора» (Єзі), а потім перейшов у професіональний клуб з Серії С2 «Єзіну». Влітку 1988 року його забрали до головної команди провінції, клубу «Анкона», де він провів сезон, виступаючи виключно за молодіжний склад, а сезон 1989/90 провів в оренді у «Ріміні» в Серії C2. Повернувшись в «Анкону», від відіграв за неї два наступні сезони в Серії Б, причому у другому сезоні 1991/92 він допоміг клубу вийти в Серію А, забивши 9 голів.

Влітку 1992 року молодим гравцем зацікавився «Ювентус», який придбав гравця, але відразу ж віддав його разом із Еудженіо Коріні, Мікеле Сереною[it] та Ніколою Дзаніні[it] в клуб «Сампдорія», як частина оплати по переходу Джанлуки Віаллі до складу туринців[1]. Мауро відіграв за генуезький клуб наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри, але не мав високої результативності, втім забив кілька значимих голів, зокрема у «Ліхтарному дербі» проти «Дженоа», допомігши своїй команді розгромно перемогти 4:1 свого принципового суперника, а також у фіналі кубка Італії 1994 року у ворота свого попереднього клубу «Анкони», допомігши своїй команді здобути трофей.

Ця перемога дозволила клубу кваліфікуватись на Кубок володарів кубків 1994/95, в рамках якого 29 вересня 1994 року в домашній грі проти норвезького «Буде-Глімта» Бертареллі в зіткненні з голкіпером суперника Ронні Вестадом[it] Мауро отримав серйозну травму лівого коліна — розрив хрестоподібної зв'язки[2], через яку повернувся поле тільки через півтора роки, навесні 1996 року, зігравши ще 8 ігор за клуб. Втім так і не повернувшись на свій колишній рівень, Бертареллі був відданий в оренду в клуб Серії Б «Емполі», де грав протягом сезону 1996/97 років і допоміг команді вийти в елітний дивізіон, але через проблеми зі здоров'ям так і не став основним гравцем.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі Серії Б «Равенна», за яку виступав протягом 1997—2002 років. Загалом за кар'єру Бертареллі провів 52 виступи і 5 забивголів у Серії А і 169 матчів і 27 голів у Серії Б.

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

Протягом 1991–1992 років залучався до складу молодіжної збірної Італії і став у її складі молодіжним чемпіоном Європи 1992 року, забивши гол у чвертьфіналі проти Чехословаччини. На молодіжному рівні зіграв у 5 офіційних матчах, забив 2 голи.

1993 року у складі збірної до 23 років взяв участь у футбольному турнірі на Середземноморських іграх, де зіграв 2 матчі і забив один гол у груповому етапі в ворота Марокко (2:0), а італійці стали четвертими на турнірі.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 2011 року, розпочавши працювати з молодіжними командами «Анкони», де пропрацював з 2011 по 2017 рік.

З 2017 року став працювати з юнаками клубу «Чивітановезе».

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Сампдорія»: 1993-94
Італія U-21: 1992

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Panini, ред. (2012). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Vol. 9 (1992-1993). с. 10. 
  2. Per Bertarelli stagione finita. Corriere della Sera. 4 ottobre 1994. с. 42. Архів оригіналу за 7 luglio 2012. 

Посилання[ред. | ред. код]