Менмортаблі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Менмортаблі (фр. mainmortables, від main morte — мертва рука) — категорія феодально-залежних селян у Франції 14 — 18 ст., переважно на сході країни (в Бургундії, Шампані, Оверні та ін.)

Складаючи частину сервів, менмортаблі відрізнялися найбільшим ступенем особистої несвободи (обмеження власницьких прав, свободи шлюбу, права виступати в суді; сплата довільної тальї тощо). При відсутності спадкоємців чоловічої статі частина рухомого майна та земельне утримання менмортаблей після їх смерті переходили до сеньйора (право мертвої руки). Залежність менмортаблей зберігалася до тих пір, поки вони володіли своїми земельними ділянками; відмовившись від них, менмортаблі набували свободу.

Література

[ред. | ред. код]
  • Doucet R., Les institutions de la France au XVI siècle, t. 1-2, P., 1948. (фр.)

Джерела

[ред. | ред. код]

[[https://web.archive.org/web/20190923015757/https://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/108280/Менмортабли Архівовано 23 вересня 2019 у Wayback Machine.] Велика Радянська Енциклопедія]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Менмортаблі&oldid=35140849