Мигдалики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
На схемі показані піднебінні мигдалики — гланди

Мигда́лики (лат. tonsillae) — орган в ротоглотці, сформований лімфоїдною тканиною у слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів людини й ряду хребетних тварин[1].Українська назва походить від мигдаль[2]

У глотці знаходиться лімфаденоїдна тканина (застаріла назва — лімфоїдна). Скупчення лімфаденоїдної тканини мають назву мигдаликів. Мигдалики розташовані у місцях переходу носової та ротової порожнини у глотку.

У глотці розрізняють 6 мигдаликів:

  • парні
    • піднебінні (за прийнятою нумерацією — перший та другий)
    • трубні (п"ятий та шостий)
  • непарні
    • глотковий (третій)
    • язиковий (четвертий).

В одній з своїх робіт[3], що була видана у 1884 році, німецький гістолог та анатом Вільгельм Вальдейєр (1836–1921) звернув увагу на те, що мигдалики розташовані у вигляді кільця. На честь науковця воно було назване лімфаденоїдне глоткове кільце Вальдейєра[4].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. за схожість формою на мигдалевий горіх
  3. Ueber den lymphatischen Apparat des Pharynx. Deutsche medizinische Wochenschrift (Про лімфатичний апарат глотки. Німецький медичний тижневик), Berlin, 1884
  4. http://www.whonamedit.com/synd.cfm/2061.html