Перейти до вмісту

Миронова Світлана Ігорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Миронова Світлана Ігорівна
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Загальна інформація
Громадянство Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження22 лютого 1994(1994-02-22) (30 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Моряковський Затон, Томський район, Томська область, Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Спорт
Країна Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Вид спортубіатлон[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Представник
Республіка Китай Республіка Китай
Олімпійські ігри
Срібло Пекін 2022 естафета
CMNS: Миронова Світлана Ігорівна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Світлана Ігорівна Миронова (22 лютого 1994(1994-02-22) Редагувати інформацію у Вікіданих, Моряковський Затон, Томська область Редагувати інформацію у Вікіданих) - російська біатлоністка, чемпіонка Росії, чемпіонка світу серед юніорів та Європи серед юніорів. Учасниця чемпіонатів світу 2019 та 2020 років[3]. Майстер спорту Росії.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Біатлоном займається починаючи з 2011 року від 17 років, а перед тим займалася лижними перегонами. Перший тренер - Лосєв Микола Миколайович. Від початку 2010-х років тренувалася в УОР № 1 Єкатеринбурга під керівництвом Михайла Шашилова[4]. Представниця Свердловської області.

Юніорська кар'єра

[ред. | ред. код]

На чемпіонаті світу серед юніорів 2013 року в Обертілліяху стала чемпіонкою в естафеті в складі збірної Росії разом із Вікторією Сливко та Уляною Кайшевою. На тому ж чемпіонаті здобула бронзу в спринті, посіла 11-те місце в перегонах переслідування і 24-те — в індивідуальних перегонах[3].

2014 року на чемпіонаті Європи серед юніорів посіла друге місце в спринті та стала чемпіонкою в перегонах переслідування. Того ж року на чемпіонаті світу серед юніорів у Преск-Айлі виступила не так вдало, посівши 15-те місце в спринті та 31-ше – в перегонах переслідування[3].

Доросла кар'єра

[ред. | ред. код]

На чемпіонаті Росії 2016 здобула бронзову медаль у мас-старті[5]. Того ж року виграла російські відбіркові змагання перед чемпіонатом Європи[6]. На чемпіонаті Росії 2017 року в Уваті Миронова виграла спринт, перегони переслідування та посіла 3-тє місце в мас-старті[7][8][9]. 22 грудня 2017 року на третьому етапі Кубка Росії в Чайковському у спринті фінішувала третьою[10].

22 лютого 2018 на шостому етапі Кубка Росії в Тюмені в спринті посіла 3-тє місце[11]. 3 квітня 2018 року на чемпіонаті Росії в Ханти-Мансійську в складі жіночої естафети Свердловської області виборола бронзову медаль[12].

Брала участь у чемпіонатах Європи в Тюмені, Душниках-Здруй і Валь-Ріданні, найкращий результат на чемпіонатах Європи - 5-те місце в індивідуальних перегонах у Душниках-Здруй. Від сезону 2016-2017 бере участь Кубку IBU. 2 грудня 2018 року на першому етапі Кубка IBU здобула перемогу в перегонах переслідування. 13 грудня 2018 року в складі змішаної естафети виборола золоту медаль на другому етапі Кубка IBU в Італії. 16 грудня 2018 року на другому етапі Кубка IBU в італійському Ріднау посіла третє місце у перегонах переслідування[3]. 28 грудня 2018 року на етапі Кубка Росії в Іжевську посіла третє місце в спринті[13]. 29 грудня 2018 року в другому спринті здобула перемогу[14]. За підсумками змагань увійшла до складу збірної Росії на січневі етапи Кубка світу[15].

2019 року Світлана здобула золоту медаль в індивідуальних перегонах на чемпіонаті Росії з літнього біатлону, що відбувся в Чайковському (Пермський край). Результат Миронової становив 44 хвилини 44,1 секунди[16].

Кубок світу

[ред. | ред. код]

У Кубку світу дебютувала в сезоні 2016-2017 на етапі в Пхьончхані. 2 березня 2017 року в спринті посіла 64-те місце. Була заявлена в естафету 5 березня 2017 на 2-й етап[3]. На своєму етапі Миронова не змогла закрити одну ціль на стійці, пробігла штрафне коло і передала естафету на 18-му місці з відставанням від лідерів 2 хвилини та 18 секунд. Команда фінішувала на 12-му місці[17].

У сезоні 2017-2018 Миронова взяла участь у семи із дев'яти етапів. Найкращий результат - 9-те місце в спринті на етапі в австрійському Гохфільцені, а ще вона набирала бали в спринті та перегонах переслідування на етапі в Тюмені (18-те та 24-те місця). У загальному заліку Кубка світу посіла 58-ме місце[3]. За підсумками сезону Світлану Миронову визнали новачком року за версією Міжнародної спілки біатлоністів (IBU)[18].

У Кубку світу 2018-2019 розпочала з четвертого етапу у німецькому Обергофі. У спринті посіла 17-те місце, показавши найкращий результат із росіянок. У березні 2019 року 25-річна Миронова дебютувала на чемпіонаті світу в Естерсунді. У спринті посіла 31-ше місце (3 промахи), у перегонах переслідування — 25-те місце (6 промахів), в індивідуальних перегонах — 33-тє місце (5 промахів). Сезон 2018-2019 завершила на 31-му місці[3].

13 грудня 2019 року на етапі в Гохфільцені у спринті вперше потрапила на п'єдестал – третє місце. Там само посіла друге місце в складі жіночої естафети[3].

10 січня 2021 року в складі збірної Росії (Уляна Кайшева, Миронова, Олександр Логінов, Едуард Латипов) перемогла в змішаній естафеті на етапі Кубка світу в Обергофі[3].

21 січня 2021 року Світлана Миронова в індивідуальних перегонах на етапі в Антгольці фінішувала сьомою. А 23 січня у мас-старті посіла шосте місце, припустившись на останньому вогневому рубежі 2 промахів[3].

Результати за кар'єру

[ред. | ред. код]

Усі результати наведено за даними Міжнародного союзу біатлоністів[3].

Виступи на Олімпійських іграх

[ред. | ред. код]
Ігри Інд. гонка Спринт Персьют Масстарт Естафета Змішана естафета
КНР Пекін 2022 23 47 41 Срібло —

Чемпіонати світу

[ред. | ред. код]
Змагання Інд. перегони Спринт Перегони пер. Мас-старт Естафета Змішана ес. Од. змішана ес.
Швеція Естерсунд 2019 33 31 25 — 5 — —
Італія Антгольц-Антерсельва 2020 22 38 21 — 8 — —
Словенія Поклюка 2021 5 64 — 19 11 9 —

Кубки світу

[ред. | ред. код]
  • Найвище місце в загальному заліку: 19-те 2021 року.
  • 5 п'єдесталів:
    • 1 п'єдестал в особистих перегонах: 1 третє місце.
    • 3 п'єдестали в естафетах: 1 перемога 2 другі місця.
    • 1 п'єдестал у змішаній естафеті: 1 перемога.

Станом на 11 грудня 2021 року

Підсумкові місця в Кубку світу за роками

[ред. | ред. код]
Сезон Інд. перегони Спринт Перегони пер. Мас-старт Заг. залік
Бали Місце Бали Місце Бали Місце Бали Місце Бали Місце
2016-2017 - - nc
2017-2018 55 48 17 60 72 58
2018-2019 8 61 125 26 41 46 70 27 244 31
2019-2020 19 43 142 16 71 25 38 32 270 23
2020-2021 76 8 136 21 104 25 124 10 440 19

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Український біатлон — 2006.
  2. ↑ (unspecified title) — Союз біатлоністів Росії.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м Особова сторінка Світлани Миронової на сайті IBU (англ.). Архів оригіналу за 28 грудня 2021. Процитовано 28 грудня 2021.
  4. ↑ Биатлон. УОР № 1 г. Екатеринбурга. Архів оригіналу за 21 січня 2017. Процитовано 24 січня 2017. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 15 (довідка)
  5. ↑ Чемпионат России. Загоруйко выиграла масс-старт, Миронова – 3-я, Слепцова – 4-я. Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 28 грудня 2021.
  6. ↑ Светлана Миронова выиграла второй спринт в Тюмени на отборе на чемпионат Европы. Архів оригіналу за 8 квітня 2017. Процитовано 28 грудня 2021.
  7. ↑ Чемпионат России. Спринт. Миронова победила, Виролайнен – 2-я, Старых – 10-я, Слепцова – 22-я. Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 28 грудня 2021.
  8. ↑ Чемпионат России. Миронова выиграла гонку преследования, Загоруйко – 2-я, Виролайнен – 5-я, Юрлова – 10-я. Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 28 грудня 2021.
  9. ↑ Чемпионат России. Масс-старт. Юрлова победила, Услугина – 2-я, Миронова – 3-я, Резцова – 4-я. Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 28 грудня 2021.
  10. ↑ Кубок России. Спринт. Услугина одержала победу, Миронова – 3-я, Загоруйко – 5-я, Резцова – 12-я. Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 28 грудня 2021.
  11. ↑ Кубок России. Спринт. Васильева победила, Виролайнен – 2-я, Миронова – 3-я. Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 28 грудня 2021.
  12. ↑ Чемпионат России. Эстафета. Команда Виролайнен и Резцовой выиграла, команда Сливко – 2-я. Архів оригіналу за 19 травня 2019. Процитовано 28 грудня 2021.
  13. ↑ «Ижевская винтовка». Спринт. Каплина победила, Васильева – 2-я, Миронова – 3-я. Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 28 грудня 2021.
  14. ↑ «Ижевская винтовка». Спринт. Миронова победила, Куклина – 2-я, Гербулова – 3-я, Васильева – 10-я. Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 28 грудня 2021.
  15. ↑ Васильева и Миронова вошли в окончательный состав сборной России на январские этапы Кубка мира, Ильченко и Гербулова выступят на Кубке IBU. Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 28 грудня 2021.
  16. ↑ championat.com. Золото ЧР по летнему биатлону выиграла Светлана Миронова. Архів оригіналу за 28 грудня 2021. Процитовано 28 грудня 2021.
  17. ↑ Кубок мира (жен). Эстафета. Германия победила, Норвегия — 2-я, Россия — 12-я. Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 28 грудня 2021. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 56 (довідка)
  18. ↑ Российская биатлонистка Миронова признана лучшим новичком года в сезоне. Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 28 грудня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Миронова_Світлана_Ігорівна&oldid=36414736