Митрофанова Ольга Петрівна
| Митрофанова Ольга Петрівна | |
|---|---|
| рос. О́льга Петро́вна Митрофа́нова | |
| Народилася |
22 червня 1928 Q21344914?, Ярославський повіт (Російська імперія), Ярославська губернія, РСФРР, СРСР |
| Померла |
8 грудня 2019 (91 рік) Ярославль, Росія |
| Країна |
 СРСР Росія |
| Діяльність | оператор машинного доїння |
| Знання мов | російська |
| Нагороди |
  |
Ольга Петрівна Митрофанова, до заміжжя Сергєєва (нар. 22 червня 1928) — доярка колгоспу «Горшіха» (село Медягіно, Ярославський район Ярославської області), Герой Соціалістичної Праці (1949).[1]
Біографія[ред. | ред. код]
На колгоспну ферму з дитинства ходила з мамою Єлизаветою Павлівною, яка пропрацювала все життя дояркою в колгоспі «Горшиха». Незабаром стала і допомагати. З початком війни на фронт пішли батько і старший брат Олександр, на трудовий фронт мобілізована старша сестра Сіма. З матір'ю залишилися і її старша сестра Манефа, що незабаром замінила на фермі хвору матір. Тепер Ольга допомагала сестрі.[1]
Взимку 1943 року, коли 14-річна Ольга повернулася з виконання завдання по заготівлі лісу з сусіднього Даниловського району, голова колгоспу Ілля Іванович Абросимов видав їй власну групу корів. Отримавши її, Ольга стала проводити цілі дні у важкій роботі з тваринами, нерідко і спала на сіні біля годівниць. Незабаром про Сергєєву заговорили на колгоспних зборах як про передову тваринницю. Її ім'я з'явилася в районній газеті «Ленінський прапор», в обласній «Північний робочий».[1]
У 1948 році Ольга Петрівна надоїла від кожної корови своєї групи 5063 кг молока, що стало обласним рекордом — середні надої в області становили трохи більше 3 тисяч кг, а найбільш високі — трохи перевищували 4,5 тисячі. Звання Героя Соціалістичної Праці Ользі Петрівні Сергєєвій присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР 11 червня 1949 року, коли їй не було і 21 року. Кілька років вона вважалася однією з кращих доярок області.[1]
У зв'язку з одруженням на машиністові тепловоза на залізниці їй довелося переїхати в Ярославль, де вона працювала касиром гастроному № 5 (перехрестя проспекту Леніна та вулиці Радянській). Нині на пенсії.[1]
Література[ред. | ред. код]
- Беляков Ю. Двадцатилетняя героиня // Ярославский агрокурьер. — 22 января 2009 [Архівовано 31 березня 2014 у Wayback Machine.]. — С. 10.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Беляков Ю. Двадцатилетняя героиня // Ярославский агрокурьер. — 22 января 2009 [Архівовано 31 березня 2014 у Wayback Machine.]. — С. 10.
| |||||||
