Шидловский Михайло Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шидловский Михайло Володимирович
Народився 1 (13) серпня 1856
Помер 14 січня 1921(1921-01-14) (64 роки)
Країна  Російська імперія
Діяльність інженер
Alma mater Морський кадетський корпус
Учасник Перша світова війна
Військове звання генерал-майор
Рід Шидловські
Нагороди
орден Святого Володимира 1 ступеня орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня

Михайло Володимирович Шидловский (20 липня (1 серпня) 1856(18560801) — 14 січня 1921) — російський воєначальник, командувач ескадрою повітряних кораблів у Першу світову війну, найближчий сподвижник І. Сікорського з авіабудування[1]. Генерал-майор.

Біографія[ред. | ред. код]

Навчальна 25-пудова бомба. У центрі — Кірєєв, Микільській, Сікорський, Панкратьєв (з планшетом у руці), Шидловський

З російських дворян Воронезької губернії, нині с. Новохуторне, Червоногвардійського р-ну Білгородської обл. Виходець із українського дворянського роду Шидловських. Нащадок генерал-майора Федора Шидловського, позбавленого прав та майна у конфлікті з О. Меншиковим.

Михайло Шидловський закінчив Морський кадетський корпус та Олександрівську військово-юридичну академію. Вийшовши у відставку, вступив на службу до Міністерства фінансів. Був членом Державної Ради Російської імперії. З 1900 року — дійсний статський радник.

Був обраний головою Правління Акціонерного товариства Російсько-Балтійського вагонного заводу. Керував виробництвом перших російських автомобілів, відомих під назвою «Руссо-Балт». У 1912 році відкрив відділення заводу в Петербурзі. У серпні 1913 року на заводі розпочалися роботи зі створення важкого літака «Ілля Муромець».

Шидловський, бачачи неефективність використання повітряних кораблів у війні, запропонував зібрати в одну ескадру за прикладом ескадри морських кораблів. В результаті доповіді Шидловського пішов наказ про утворення ескадри з 10 бойових та 2 навчальних повітряних кораблів «Ілля Муромець». У грудні 1914 року Шидловський за наказом імператора був призваний на дійсну військову службу з присвоєнням звання генерал-майор та призначений начальником ескадри повітряних кораблів «Ілля Муромець». Створена спеціально для використання слабкостей центральних держав у повітряному просторі на східному фронті, ескадра Шидловського стала унікальним підрозділом. Вперше ескадра була використана в бою 15 лютого 1915, коли вона піднялася з бази в Яблонна (Польща) і завдала удару по німецькій військовій базі в Східній Пруссії. З цього часу і до революції листопада 1917 року ескадра Шидловського завдала понад 400 ударів по Німеччині та регіону Балтики.

1915 року Шидловський керував виготовленням першого в Росії авіаційного двигуна. Того ж року нагороджений орденом Св. Володимира 2-го ступеня. У квітні 1917 року був звинувачений у некомпетентності, знятий з посади та відкликаний до Петрограда, а 20 червня був звільнений від служби з прохання[2].

За однією з версій Михайло Володимирович Шидловський зі своїм 18-річним сином розстріляли солдатів у серпні 1918 року при переході фінського кордону[3]. Однак, у матеріалах кримінальної справи № 9964 архіву Управління ФСБ по Санкт-Петербургу та Ленінградській області зазначено, що він у 1919 році був заарештований чекістами за звинуваченням у шпигунстві та розстріляний 14 січня 1921 року[4].

В 1998 був реабілітований як необґрунтовано репресований[4] .

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • 1999 року з ініціативи льотчиків Дальньої авіації Михайлу Володимировичу Шидловському перед штабом ТАК у Москві було встановлено пам'ятник[5].
  • У 2014 році на честь 100-річчя далекої авіації далекому надзвуковому ракетоносці-бомбардувальнику Ту-22М3 (RF-94154) було присвоєно ім'я «Михайло Шидловський»[6].
  • Одну з нових вулиць Воронежа у 2016 році названо ім'ям М. В. Шидловського, у 2021 році на одному з будинків цієї вулиці встановлено меморіальну дошку, на що честь.[7]
  • 26 жовтня 2021 року відкрито Меморіальну дошку Михайлу Володимировичу Шидловському в музеї авіаційного тренажеробудування ПАТ «Туполєв» у Москві. У церемонії відкриття брав участь Президент Республіки Татарстан, Голова Ради директорів ПАТ «Туполєв» Рустам Нургалійович Мініханов. Напис на пам'ятній дошці каже: «Людині слова, одному із засновників вітчизняного авіапрому, родоначальнику дальньої авіації Росії Михайлу Володимировичу Шидловському від вдячних співвітчизників».[8][9]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Катышев Г. И., Михеев В. Р. Крылья Сикорского. — М. : Воениздат, 1992. — 432 с.
  2. ↑ Егоров Н. Д (2011). Русский генералитет в годы революции и гражданской войны (материалы к биографическому справочнику) (PDF). М. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |accessyear= (довідка)Егоров Н. Д (2011). Русский генералитет в годы революции и гражданской войны (материалы к биографическому справочнику) (PDF). М. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |accessyear= (довідка)
  3. ↑ Воронежская энциклопедия / Пол общ. ред. М. Д. Карпачёва. — Воронеж : Центр духовного возрождения Чернозёмного края, 2008. — Т. 2 (Н—Я). — ISBN 978-5-900270-99-9.Воронежская энциклопедия / Пол общ. ред. М. Д. Карпачёва. — Воронеж : Центр духовного возрождения Чернозёмного края, 2008. — Т. 2 (Н—Я). — ISBN 978-5-900270-99-9.
  4. ↑ а б Морозов В. П. Михаил Шидловский - трагическая судьба основателя отечественного авиапрома. На сайте «Historicus». {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |accessyear= (довідка)
  5. ↑ Шидловский Михаил Владимирович. На сайте «Союз ветеранов Дальней авиации». {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) (довідка)
  6. ↑ Ходатайство о присвоении ракетоносцу Ту-22М3 почётного имени «Михаил Шидловский». На сайте «Союз ветеранов Дальней авиации». {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) (довідка)
  7. ↑ Кириченко В. На улице Шидловского. // Красная звезда. — 2021, 22 ноября. — С.10. Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 18 жовтня 2022.
  8. ↑ ПАО «Туполев» посетил президент Республики Татарстан // Официальный сайт ПАО "Туполев". -2021, 27 октября.
  9. ↑ Рустам Минниханов посетил в Москве ПАО «Туполев». Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 18 жовтня 2022.

Література[ред. | ред. код]

  • Катышев Г. И., Михеев В. Р. Крылья Сикорского. — М. : Воениздат, 1992. — 432 с.
  • Масленников Б. Г.. Морская карта рассказывает. — М. : Воениздат, 1986. — С. 347.Масленников Б. Г.. Морская карта рассказывает. — М. : Воениздат, 1986. — С. 347.
  • Прямицын В. Н. «В случае благоприятной погоды … проводить полёты». Метеорологическое обеспечение первого соединения тяжёлых бомбардировщиков России. // Военно-исторический журнал. — 2014. — № 12. — С.13-18.
  • Список генералам по старшинству. — Составлен по 10 июля 1916 года. — Пг. : Воен. тип. Имп. Екатерины Великой, 1916. — С. 66.
  • ЦГВИА. Ф. 2008. Оп. 1. Д. 487. Л. 74.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шидловский_Михайло_Володимирович&oldid=40588051