Меншиков Олександр Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Меншиков Олександр Данилович
рос. Александр Данилович Меншиков
Portrait of Alexander Danilovich Menshikov1.jpg
Народився 6 (16) листопада 1673[1]
Москва, Московське царство[2][3][…]
Помер 12 (23) листопада 1729[1] (56 років)
Березово[d], Ханти-Мансійський автономний округ — Югра, Росія[5][6]
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія[7][8][9]
Діяльність військовослужбовець, Генералісимус, land owner, президент, політик
Володіє мовами російська[1]
Учасник Велика Північна війна, Полтавська битва, Батуринська трагедія, Streltsy Uprising[d], Азовські походи 1695—1696, Siege of Nöteborg[d], Q815182?, Облога Нарви, Облога Гродно, Битва при Каліші (1706) і Битва під Лісною
Членство Лондонське королівське товариство
Військове звання генерал-поручник, віце-адмірал[d] і Генералісимус
Конфесія Російська православна церква
Діти Меншиков Олександр Олександрович[d], Меншикова Марія Олександрівна[d] і Бірон Олександра Олександрівна[d]
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Олександра Невського
член Лондонського Королівського Товариства
Орден Святого Олександра Невського орден Білого Орла орден Чорного орла орден Слона
Звання генералісімус (1727)

Ме́ншиков Олекса́ндр Дани́лович (6 (16) листопада 1673(16731116) — 12 (23) листопада 1729) — російський державний і військовий діяч, князь (1707), генералісимус (1727).

Військовий злочинець, який учинив криваву різанину в українській гетьманській столиціБатурині[10].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Москві в родині конюха. В Записній книзі Стрілецького наказу за 1689-90 роки, який зберігається у фондах Володимиро-Суздальського музею-заповіднику, є запис від 13 листопада 1689 року: «Словестное челобитие потешного конюха Данилы Меншикова Новодевичьего монастыря на оброчного крестьянина Кирюшку Иванова в битье племянника ево Данилова мещанина Калинки Павлова». Очевидно, що мова йде про батька Меншикова і говорить про те, що він був людиною «породи найнижчої». Микола Костомаров писав, що сам Меншиков торгував на вулиці пиріжками, де його помітив Лефорт і взяв до себе в прислугу. Згідно зі свідченнями сучасників, Меншиков запам'ятався ще й тим, що віртуозно крав і не менш віртуозно виправдовувався. Численні джерела стверджують, що Меншиков до останніх днів своїх був неписьменний. За твердженням історика М. І. Павленка неграмотність «ясновельможного» очевидна: «Серед десятків тисяч листів, що збереглися в родинному архіві Меншикова, не виявлено жодного документа, написаного рукою князя... всі до єдиного були написані канцеляристами».

З 1686 — денщик Петра І, згодом — один з найближчих радників царя. В 1703 призначений губернатором Інгерманландії, пізніше — Санкт-Петербурзької губернії. Керував будівництвом Петербурга і Кронштадту, на спорудженні яких працювали тисячі українських селян і козаків (з них бл. 80 000 загинуло).

Під час Північної війни 1700-1721 командував великими з'єднаннями московської армії.

У листопаді 1708 зруйнував Батурин, з особливою жорстокістю винищивши його жителів через підтримку гетьмана Івана Мазепи. В Полтавській битві 1709 Меншиков, командуючи лівим флангом московської армії, розбив корпус генерала Карла Густава Роса. Отримав величезні земельні володіння в Україні.

Діяльність Меншикова на українських землях супроводжувалась безжалісним визискуванням місцевого населення та закріпаченням козаків у його особистих володіннях.

У 1709—1713 командував московськими військами у Польщі, Курляндії, Померанії і Гольдштайні.

У 1718—1724 і 1726—1727 — президент Воєнної колегії.

Після смерті Петра І, при підтримці гвардії, 28 січня 1725 посадив на трон Катерину І.

Став одним з інінціаторів ліквідації Малоросійськоі колегії і обрання гетьманом Данила Апостола.

За правління Петра II, Меншикова було звинувачено в державній зраді, усунено від влади і заслано разом з сім'єю в Раненбург, а в 1728 — у Берьозов (тепер Тюменська область).

Особисте життя[ред. | ред. код]

Його коханкою була майбутня дружина Петра І шведка Марта Скавронська, донька Самуеля.[11]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]