Перейти до вмісту

Михайло Кушнір

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Михайло Кушнір
Народився1897[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Станиславів, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1988[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпубліцист, громадський діяч, мистецтвознавець, графік, викладач університету, літературний критик Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьлітературна критика[1], публіцистика[1], мистецтвознавство[1], графіка[1] і соціальна активність[d][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська[1] і англійська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих

Михайло Кушнір (23 серпня 1897, Станиславів, Королівство Галичини та Володдимирії, Австро - Угорщина — 08 квітня 1988, Вашинґтон, США) — український галицький публіцист, громадський і освітній діяч.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у сім'ї Маркіяна і Михайлини в Станиславові на Прикарпатті. Протягом 1915—1918 роках служив у австрійському війську у чині поручника 30 полку піхоти. Від 4 листопада 1918 до грудня 1919 року перебував у італійському полоні. Під час окупації Польщею Галичини кілька разів був заарештований та ув’язнений. Член УВО (1922–29), ОУН (1929).

Один із засновників Українського таємного університету у Львові. Навчався у Віденському і Мюнхенському (1919–21) університетах; закінчив філософський факультет у Львівському університеті. (1926) [2]

Організатор філій товариства «Просвіта» на Станиславівщині (1926—1939) і секретар Станиславівської філії, Редактор газети «Станіславівські вісті» (1928–30). Один із від­­новників театру ім. І. Тобілевича у Станіславі (1928–32). Керівник відділу культурної праці при Українському ЦК на українських землях Генерального губернаторства у Кракові і Львові (1941–45). Член військової управи дивізії «Галичина» (1943–45).

З 1948р. проживав у США. Редактором журналу був «Авангард» (1948–57). Голова Спілки української молоді США (1960–70) та Асоціації діячів української культури (1965–70). За учас­ті Кушніра засновано 7 відділів Асоціації (5 — у США, 2 — у Канаді) і журнал «Естафета» (м. Детройт). З 1974 р.— професор Українського католицького університету в Римі, а в 1977–80 роках — у філіях Університету (Вашинґтон, Філадельфія).

Помер 8 квітня у Вашингтоні.

Основні праці

[ред. | ред. код]
  • Край і еміґрація. Нью-Йорк, 1966;
  • Велич мистецтва й відродження культури. Торонто, 1968;
  • Ґабрієль Марсель і християнський екзистенціалізм. Нью-Йорк, 1968;
  • Головні основи католицької виховної ідеології. Філадельфія, 1969;
  • Проблема моральності і культури в світлі католицької філософії. Йорктон, 1970;
  • Перспективи українського християнського націоналізму. Філадельфія, 1973;
  • СССР у вирі перемін. Нью-Йорк, 1979;
  • Elements of Theological Word View in the Ukrainian I con // The millennium of ukrainian christianity. New York, 1988.[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Чеська національна авторитетна база даних
  2. 1 2 Кушнір Михайло / Я. Ґелета // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]