Мови специфікацій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мови специфікацій — спеціальні дескриптивні системи, створені для фіксації та обміну результатами розробки сучасних програмних проектів. Наприклад, результатом роботи аналітиків є зовнішня специфікація системи, а результатом роботи кодувальників — програмний код системи. Специфікації описують ту чи іншу модель вхідної системи або її частини. Тобто вони її моделюють і можуть бути використані замість самої системи в деяких контекстах. За властивостями специфікацій системи можна робити висновки щодо властивостей і самої системи.

Використання[ред.ред. код]

Специфікації можуть використовуватися :

  • для уточнення вимог, узгоджень їх із замовником та для побудови прототипів;
  • при проектуванні — для контролю за правильністю проекту;
  • при реалізації — для формулювання завдань розробникам та створення документації;
  • при тестуванні — для перевірки виконання вимог;
  • при супроводженні — для уточнення змін, підтримки узгодженості документації з системою, та інше.

Однією з важливих переваг використання специфікацій є збільшення глибини розуміння системи, яка уточнюється. В процесі створення специфікації розробники мають більше можливостей для виявлення недоліків, непослідовностей, неоднозначностей та неповноти проекту. Специфікація є засобом зв'язку між замовником та проектувальником, між проектувальником та розробником, а також між розробником та тестувальником. Вона часто виступає як супутня документація до програмного коду системи, але має більш формальний рівень опису.

Приклади[ред.ред. код]

Розглянемо як приклад кілька специфікацій функції n!:

  1. n! — добуток перших n натуральних чисел, розпочинаючи з 1.
  2. n! = 1\cdot 2\cdot\ldots\cdot n =\prod_{i=1}^n i.
  3. n!= \begin{cases}
1 & n = 0,\\
n \cdot (n-1)! & n > 0.
\end{cases}