Мойсієнко Анатолій Кирилович
| Анатолій Мойсієнко | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Анатолій Кирилович Мойсієнко | |||
| Народився |
9 липня 1948 (75 років) с. Бурівка | |||
| Громадянство |
 УРСР Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | письменник, поет, перекладач, мовознавець | |||
| Сфера роботи | поезія[1], мовознавство[1] і перекладацтво[d][1] | |||
| Мова творів | українська | |||
|
| ||||
Анатолій Кирилович Мойсієнко (нар. 9 липня 1948, с. Бурівка, Чернігівщина) — український поет, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови та прикладної лінгвістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Освіта[ред. | ред. код]
Закінчив філологічний факультет Ніжинського державного педінституту імені Миколи Гоголя. У 1993 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Іменники‑деад’єктиви сучасної української літературної мови в ономасіологічному аспекті», докторську «Слово в аперцепційній системі поетичного тексту: декодування Шевченкового вірша» у 1997 р. в Інституті української мови НАН України.[2]
Наукові дослідження[ред. | ред. код]
Автор ряду досліджень з філології, зокрема книжок:
- «Слово в аперцепційній системі поетичного тексту: декодування Шевченкового вірша» (1997, 2006, 2013)
- «Традиції модерну і модерн традицій» (2001)
- «Динамічний аспект номінації»(2004)
- «Традиції модерну і модерн традицій. Книга друга» (2007)
- «Мова як світ світів: поетика текстових структур» (2008)
- «Філологічні студії» (2015)
- «Народна загадка в текстово-дискурсивному вимірі» (2016)
- «Текст як мистецька даність. Проблеми поетичної мови» (2018)[2]
Головний редактор збірника наукових праць «Українське мовознавство».
Статті — понад 300.[2]
Поетична творчість[ред. | ред. код]
Опублікував поетичні збірки:
- «Приємлю» (1986)
- «Сонети і верлібри» (1996, 1998)
- «Шахопоезія» (1997)
- «Сім струн» (1998, 1999)
- «Віче мечів» (1999)
- «Нові поезії» (2000)
- «Спалені камені» (2003)
- «Мене любов’ю засвітили скрипки» (2006)
- «Вибране» (2005)
- «З чернігівських садів: нові сонети і верлібри»(2008)
- «Поезії. Стихотворения. Gedichte» (2013)
- «Леза зел: Книга верлібрів» (2016)
- «Синьоліт ліхтарів синьоирій: Книга сонетів» (2018).[2]
- «Про Вероніку Борачок» (2020)
Твори А. Мойсієнка перекладали німецькою, англійською, російською, білоруською, польською, угорською, румунською мовами.
Перекладач і упорядник[ред. | ред. код]
Виступає також як перекладач з німецької та слов'янських мов. Упорядник:
- двотомної антології «Золотий гомін: українська поезія світу» (1991, 1997),
- антології різномовної поезії України «На нашій, на своїй землі» в трьох книгах (1995, 1996).
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Член Національної спілки письменників України (1988), один із засновників гурту поетів-паліндромістів «Геракліт» (1991).
Відзнаки[ред. | ред. код]
Лауреат літературних премій ім. Бориса Нечерди (2000), «Благовіст» (2001), ім. Івана Кошелівця (2004), імені Михайла Коцюбинського (2017).
Почесна грамота Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Почесна відзнака Національної спілки письменників України (2008, 2013). Орден святих Кирила і Мефодія (2018).[2]
Джерела[ред. | ред. код]
- Р. П. Радишевський. Мойсієнко Анатолій Кирилович [Архівовано 3 березня 2021 у Wayback Machine.] // ЕСУ
Посилання[ред. | ред. код]
- Мойсієнко Анатолій Кирилович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 288-289.
- Шахопоезія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 582.
- Персональна сторінка на linguist.univ.kiev.ua [Архівовано 30 квітня 2010 у Wayback Machine.]