Монастир Тегер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Монастир
Монастир Тегер
(вірм. Տեղերի վանք)
Tegher Monastery 3.JPG
40°17′21″ пн. ш. 44°04′50″ сх. д. / 40.28917° пн. ш. 44.08056° сх. д. / 40.28917; 44.08056Координати: 40°17′21″ пн. ш. 44°04′50″ сх. д. / 40.28917° пн. ш. 44.08056° сх. д. / 40.28917; 44.08056
Країна Вірменія Вірменія
Місто с. Тегер
Марз Араґацотн
Конфесія Вірменська апостольська церква
Архітектурний стиль Вірменська архітектура
Будівельник зодчий Ахбайрік
Дата заснування 1213—1232 роки
Статус (спадщини)
cultural heritage monument in Armenia[d][1]

Монастир Тегер is located in Вірменія
Монастир Тегер
Монастир Тегер
Монастир Тегер (Вірменія)
CMNS: Монастир Тегер на Вікісховищі

Тегер (вірм. Տեղեր վանք) — монастир в Вірменії, провінція Араґацотн. Розташований на південно-східному схилі гори Арагац в однойменному селі. Заснований в XIII столітті. Будувався монастир під покровительством Мамахатун — дружини князя Ваче Вачутяна.

Монастир складається з церкви Богородиці купольного типу, побудованої в 1213 р. і прибудованого до неї в 1221 р. притвору. Автор монастирського комплексу — зодчий Ахбайрік.

На особливу увагу заслуговує архітектурна примха монастира: з його південно-західного і північно-західного боків побудовано дві невеличкі каплички. З території комплексу відкривається чудова панорама на Бюраканську обсерваторію.

Околиці монастиря Тегер

Історична справка[ред.ред. код]

Ось що пише Симеон Єреванці в гл. 14 (про магафство, тобто про звільнення св. Престолу [від податків] з викладенням обставин) свого «Джамбра» [2]

« В 1098 р. мусульманської ери, у дні католікоса Егіазара дивангіри склали акт за своїм підписом. У цьому акті магарами св. Престолу у монастиря Тегер названо — один виноградник в Бюракані і один в Норагюсі, … маслоробня в Агараці, один млин і одна маслоробня в самому селі  »

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Monuments database — 2017.
  2. Єреванці С. Джамбр. Пам'ятна книга, зерцало та збірник всіх обставин Святого Престолу Ечміадзину та навколишніх монастирів. — М.: Вид-во східної літератури, 1958.