Міссурійський ботанічний сад
Міссурійський ботанічний сад | |
---|---|
Сейва-ен - найбільший японський сад в Північній Америці | |
38°36′50″ пн. ш. 90°15′32″ зх. д. / 38.61410000002777565° пн. ш. 90.25890000002777924° зх. д.Координати: 38°36′50″ пн. ш. 90°15′32″ зх. д. / 38.61410000002777565° пн. ш. 90.25890000002777924° зх. д. | |
Розташування: | Сент-Луїс (Міссурі), США |
Площа: | 32 га |
Заснований: | 1859 |
Керівна організація: |
Приватний |
Вебсторінка: | missouribotanicalgarden.org |
Країна |
![]() |
Статус (до анулювання): | Національна історична пам'ятка і об'єкт Національного Реєстру Історичних місць США[d][1] |
![]() | |
![]() |
Міссурійський ботанічний сад — ботанічний сад що розташований в Сент-Луїсі. Він також має неофіційну назву сад Шоу на честь його засновника та філантропа Генрі Шоу.
Історія[ред. | ред. код]
Сад був заснований 1859 року і є однією з найстаріших ботанічних установ у США, а також Національним історичним пам'ятником. Сад є центром з ботанічних досліджень та природничо-наукової освіти з міжнародною репутацією, а також оазисом у місті Сент-Луїсі, що займає площу 32 га. Ця площа включає в себе Японський мандрівний сад під назвою Сейва-ен; Кліматрон — геодезичний купол; дитячий сад, в тому числі піонерське селище; ігровий майданчик; систему фонтанів і водяних шлюзів, дещо схожу на шлюзи в Панамському каналі; табір Осейдж; та оригінальний маєток Генрі Шоу 1850 року. Сад розташований поруч з Тавер гроув парк[en], який також є спадщиною Шоу.[2]
1983 року ботанічний сад було додано як четвертий підрайон до Столичного району зоологічного парку і музеїв[en].
Після 40 років служби, доктор Пітер Рейвен пішов у відставку з поста президента 1 вересня 2010 року. Доктор Пітер Вайз Джексон змінив його на цій посаді.[3]
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Національний реєстр історичних місць США — 1966.
- ↑ National Register of Historic Places - Nomination Form. Missouri Department of Natural Resources. Архів оригіналу за 8 жовтня 2012. Процитовано 30 травня 2008.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 19 жовтня 2014.
|