Мітчик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мітчики, зверху вниз: машинний № 2, машинний № 1, слюсарний
Мітчикотримачі

Мітчик — різальний інструмент, призначений для нарізання внутрішньої різьби в глухих та наскрізних отворах.

Будова мітчика

[ред. | ред. код]

Мітчик складається з робочої частини і хвостовика.

Робоча частина – це гвинтз кількома поздовжніми канавками. Вона призначена для нарізування різьби, складається із забірної (різальної) і калібруючої (напрямної) частин. Також є повздовжні канавки для утворення різальних пер з різальними кромками ірозміщення стружки під час нарізання різьби.

Хвостовик призначений для закріплення мітчика в патроні (токарного, свердлильного верстата) або у воротку під час роботи.

Хвостовик ручного мітчика завершується квадратом, який призначений для закріплення мітчика у воротку.

Виготовляють мітчики з сталі (вуглецевої, легованої, швидкорізальної).

Ручні (слюсарні) мітчики для нарізування різьби виготовляють у комплекті з трьох штук. Номер мітчика в комплекті позначають коловими рисками на мітчику. На першому мітчику одна риска, на другому - дві і т.д. Першим і другим мітчиками нарізують різьбу попередньо (чорнова обробка), а третім надають їй остаточних розмірів і форми (чистова обробка)[1] [2]

Види мітчиків

[ред. | ред. код]

Мітчики поділяються залежно від профілю нарізуваної різьби - для метричної, дюймової, трубної різьб.[3]

За різьбою мітчики поділяються на ліві та праві, метричні та дюймові. За призначенням розрізняють такі види мітчиків:

  • ручні (слюсарні, для нарізання різьби вручну за допомогою воротка);
  • машинні (для нарізання різьби машинним способом);
  • гайкові (для нарізання різьби у гайках);
  • плашкові (для нарізання різьби у плашках)
  • машинно-ручні

Машинні мітчики є багатопрохідними — нарізання різьби виконується в кілька проходів (звичайно 2-3) мітчиками різних номерів. Слюсарні мітчики — однопрохідні.

Свердління під нарізання різьби

[ред. | ред. код]
Ручний мітчик в мітчикотримачі
Діаметр та крок різьби Діаметр отвору,

мм (сталь)

Діаметр отвору,

мм (латунь)

Діаметр стрижня,

мм

M1 × 0,25 0,8 0,75 0,97
M2 × 0,4 1,7 1,6 1,94
M3 × 0,5 2,5 2,4 2,94
M4 × 0,7 3,3 3,2 3,92
M5 × 0.8 4,2 4,1 4,92
M6 × 1.0 5,0 4,8 5,92
M8 × 1,25 6,7 6,5 7,90
M10 × 1,5 8,4 8,2 9,90
M12 × 1,75 10 9,9 11,88
M16 × 2,0 13,75 13,5 15,88

Діаметри свердл для отворів під нарізання метричної різьби, мм  (ДСТ 19257 – 73)[4]

Номінальний

розмір різьби

Крок різьби Діаметр свердла Номінальний

розмір різьби

Крок різьби Діаметр

свердла

Номінальний

розмір різьби

Крок різьби Діаметр

свердла

2

0,25

0,4

1,75

1,6


12



0,5

0,75

1

1,25

1,5

1,75


11,50

11,25

11,00

10,80

10,50

10,20



30



0,75

1

1,5

2

3

3,5

29,25

29,00

28,50

28,00

27,00

26,50

2,5

0,35

0,45

2,15

2,05

3

0,35

0,5

2,65

2,5

4

0,5

0,7

3,5

3,3


16


0,5

0,75

1

1,5

2

15,50

15,25

15,00

14,50

14,00

36



1

1,5

2

3

4


35,00

34,50

34,00

33,00

32,00

5

0,5

0,8

4,5

4,2

6

0,5

0,75

1

5,50

5,25

5,00



20


0,5

0,75

I

1,5

2

2,5

19,50

19,25

19,00

18,50

18,00

17,50

42


1

1,5

2

3

4

4,5

41

40,50

40,00

39,00

38,00

37,50

8

0,5

0,75

1

1,25

7,5

7,25

7,00

6,8


0,75

1

1,5

2

3


23,25

23,00

22,50

22,00

21,00



48



1

1,5

2

3

4

5


47,00

46,50

46,00

45,00

44,00

43,00

10


0,5

0,75

1

1,25

1,5

9,5

9,25

9,00

8,80

8,5

24


Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Жигалко Н. И., Киселев В. В. Проектирование и производство режущих инструментов. Минск: Высшая школа, 1975. 399 с.


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Є. М. Муравйов (1986). Слюсарана справа (укр.) . Київ: "Радянська школа". с. 37—38.
  2. Л.П. Антонов, Е.М. Муравьев (1982). "Оброботка конструкционных материалов" (рос.) . Москва: "Просвещение". с. 279—280.
  3. Муравйов Є.М. (1986). Слюсарна справа (укр.) . Київ: "Радянська школа". с. 37—38.
  4. Составитель Г.Б. Волошин под ред. В.Т. Мамонтов (1986). Справочник по оброботке металов (рос.) . "Радянська школа". с. 136.