Наатсічо (національний парк)
 | |
| 62°22′32″ пн. ш. 127°57′28″ зх. д. / 62.37556° пн. ш. 127.95778° зх. д.Координати: 62°22′32″ пн. ш. 127°57′28″ зх. д. / 62.37556° пн. ш. 127.95778° зх. д. | |
| Країна |
.svg){kind=small} Канада |
|---|---|
| Розташування | Північно-Західні території, Канада |
| Найближче місто | Туліта |
| Площа | 4 850 км2 (5,2204965521×1010 sq ft) |
| Засновано | 18 грудня 2014 |
| Оператор | Парки Канади |
| Вебсторінка | pc.gc.ca/fra/pn-np/nt/naatsihchoh/index.aspx |
  Наатсічо (національний парк) (Канада) | |
 | |
 Наатсічо у Вікісховищі | |
Національний парк Наатсічо ([ˈnætsiːtʃoʊ] NATS-ee-choh)[1] — канадський національний парк, що охоплює частини вододілу річки Саут-Наганні на Північно-Західних територіях. Назва мовою дене означає «стоїть, як голкошерст»[2] Площа національного парку становить 4,850 км2 (52 204 966 sq ft)[3], що захищає територію поселення Сахту у верхній частині вододілу річки Саут-Наганні, що примикає до національного парку Наганні. Ці дві зони мають управлятися окремо, подібно до національних парків Банф і Джаспер, які також розташовані поруч.[4] Вододіл Саут-Наганні є домівкою для кількох видів, що перебувають на межі зникнення, зокрема ведмедів гризлі та бореальних лісових карибу.[5] Ця територія також відома своїми лосями, баранами Далля і найпівнічнішою популяцією снігових кіз у Канаді.[2]
Особливості[ред. | ред. код]
Національний парк Наатсічо розташований у межах гір Маккензі. Парк отримав свою назву від Наатсічо (гора Вілсон) у північній частині парку. «Наатсічо» — це опис цієї гори мовою шухтагот'їн, і це стосується її унікальної форми, яка є гострою та загостреною на вершині, як перо дикобраза. Ця територія була досліджена та оцінена за полювання та її культурне значення шухтагот'їн (гора Дене, група сахту) округу Туліта. Горі, від якої названо парк, приписують велику силу.[6]
Основними річками, що протікають цією територією, є річка Саут-Наганні (Tehjeh Deé) і річка Брокен-Скалл, яка зливається з Саут-Наганні. Веслувальники можуть спуститися «садом каменів» річки Саут-Наганні, починаючи з Наатсічо Туе (Лосині ставки), або пройти менш технічною річкою Брокен Скалл.
Найвищими вершинами парку є Наатсічо (гора Вілсон) на 2 245 m (7 365 ft) і безіменний пік на висоті 2 456 m (8 058 ft) поблизу Nı́onep'eneɂ Tué (озеро Бекбоун, раніше озеро Гризлі).[6]
Створення парку[ред. | ред. код]
Намір створити заповідник парку було оголошено федеральним урядом 7 квітня 2008 року, його заснування відповідно до узгодженого плану впливу та вигоди між урядом та сахту дене та метиси.[7] Уряд підписав Меморандум про взаєморозуміння з «організаціями сахту (земельними корпораціями), створеними згідно з угодою про претензії на землю, які представляють дене та метисів округу Туліта». Уряд виділив 500 000 доларів на допомогу земельним корпораціям і допомогу громадам аборигенів у розробці плану впливу та вигоди.[8] Територія стає індустріалізованою з «дорогами, трубопроводами, розвідкою корисних копалин, нафти та природного газу, розробкою шахт і свердловин». Парк заборонить відкриття нових шахт, але існуючі претензії будуть задоволені.[8][9] Спочатку землю передбачалося використовувати для розширення Національного парку Наганні, але племена дене та метиси в регіоні Сахту лобіювали план, який відрізнятиме їхню ділянку землі від Наганні, на яку претендує дене з регіону Дехчо.[4]
26 лютого 2003 року уряд Канади оголосив про виведення приблизно 7,600 км2 (81 810 000 sq ft) землі для створення парку.[7] Офіційне оголошення було зроблено 7 квітня 2008 року федеральним міністром охорони навколишнього середовища Джоном Бердом, який сказав: «Завдяки цій історичній угоді, оголошеній сьогодні, ми знову вживаємо заходів для захисту півночі Канади для майбутніх поколінь».[2] Це була п'ята заява уряду, пов'язана зі збереженням природи, протягом року.[2][10]
Після оголошення було запропоновано три плани меж парку. Регіон відомий своїм мінеральним потенціалом, і видобувні компанії були стурбовані тим, що парк обмежить їхній доступ до цих корисних копалин. За першим сценарієм у парку було б 6,450 км2 (69 430 000 sq ft), захищено 94 відсотки верхнього водозбору річки Саут-Наганні, 95 відсотків місць проживання ведмедів гризлі та 81 відсоток літніх місць існування лісових карибу, залишаючи 20 відсотків загального мінерального потенціалу за межами парку та потенційно доступні для розробки. Уряд Канади обрав третій варіант для остаточної межі парку, який залишає 70 відсотків загального потенціалу корисних копалин за межами парку, зберігаючи 70 відсотків середовища проживання гризлі та 44 відсотки місць літнього отелення лісового стада карибу в межах межі парку".[11] Під час переговорів було висловлено занепокоєння щодо впливу видобутку корисних копалин у регіоні на вододіл Південного Наганні.[11] Однак представники гірничодобувної промисловості заявили, що «навіть третій варіант обмежить доступ до територій з великим потенціалом розвитку. Але з трьох планів вони віддали перевагу цьому. Вони сказали, що видобуток корисних копалин можна здійснювати екологічно стійкими способами, і це принесе економічну вигоду місцевим жителям».[11]
У березні 2012 року федеральні представники, представники дене та метисів підписали план впливу та переваг для заповідника парку. Того серпня прем'єр-міністр Стівен Гарпер відвідав цю територію та оголосив про межі заповідника та його заснування[11], яке було реалізовано трохи більше ніж через два роки, 16 грудня 2014 року, після прийняття законодавства відповідно до Закону про національні парки.[12][13] Таким чином Наатсічо став восьмим національним парком-заповідником у системі національних парків. Офіційні повідомлення не вказували на те, коли заповідник або його сусід Наганні отримають повний статус національного парку.
Див. також[ред. | ред. код]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ Parks Can Can Canada 2017. 26 липня 2017. Процитовано 19 травня 2019.
- ↑ а б в г Baird confirms new national park reserve in N.W.T. CBC News. 7 квітня 2008. Процитовано 7 квітня 2008.
- ↑ Canada getting new national park in Northwest Territories. Canadian Press. 7 квітня 2008. Процитовано 7 квітня 2008.
- ↑ а б Ed Struzik (8 квітня 2008). New national park for North a step closer. Edmonton Journal. Архів оригіналу за 12 квітня 2008. Процитовано 8 квітня 2008.
- ↑ Mike De Souza (8 квітня 2008). 'Remarkable' Territories to be home to new park. Ottawa Citizen. Архів оригіналу за 4 листопада 2012. Процитовано 8 квітня 2008.
- ↑ а б About Nááts’ihch’oh National Park Reserve. Parks Canada. 28 листопада 2017. Процитовано 28 липня 2018.
- ↑ а б Ottawa announces new N.W.T. park reserve. CBC News. 3 березня 2008. Процитовано 7 квітня 2008.
- ↑ а б Backgrounder - Working toward the creation of Nááts’ihch’oh National Park Reserve. Parks Canada. 7 квітня 2008. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 7 квітня 2008.
- ↑ Martin Middlestaedt (8 квітня 2008). Deal set to create NWT version of Banff, Jasper. The Globe and Mail. Процитовано 8 квітня 2008.
- ↑ Government of Canada announces the protection of more precious land in Canada's North. Parks Canada. 7 квітня 2008. Процитовано 7 квітня 2008.
- ↑ а б в г Fitzpatrick, Meagan (22 серпня 2012). Harper announces new national park in North. CBC News.
- ↑ Branch, Legislative Services (15 листопада 2019). Consolidated federal laws of canada, Nááts’ihch’oh National Park Reserve Act. laws-lois.justice.gc.ca. Процитовано 6 липня 2023.
- ↑ Harper Government Welcomes Canada's 44th National Park, Parks Canada news release, Dec. 18, 2014
Посилання[ред. | ред. код]
- Парки Канади. Національний парк Nááts'ihch'oh
- Остаточний консультаційний звіт парків Канади, серпень 2010 р із зображенням трьох різних варіантів території
| |||||||
