Набінчандра Сен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Набінчандра Сен
бенг. নবীনচন্দ্র সেন
NabinchanrdaSen.jpg
Народився 10 лютого 1847(1847-02-10)
с.Ноапара
Помер 3 січня 1909(1909-01-03) (61 рік)
Калькута
Громадянство
(підданство)
British Raj Red Ensign.svg Британська Індія
Діяльність поет, письменник
Alma mater Presidency University[d] (1865) і Scottish Church College[d] (1868)
Володіє мовами бенгальська
Magnum opus Cleopatra[d]
Батько Праматхалал Сен

Набінчандра Сен (*নবীনচন্দ্র সেন, 10 лютого 1847 —3 січня 1909) — бенгальський поет та письменник часів Британської Індії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив із заможної родини Сен. Народився у селі поблизу м.Читтаґонґ, в училищі (тепер Енциклопедична школа) якого здобув освіту, закінчивши її у 1863 році. У 1865 році поступив до Президенс-коледжу у Калькуті, де вивчав право. У 1868 році здобув ступінь бакалавра. Незабаром після цього влаштувався до Вищого суду як помічник судді. На цій посаді він пробув до 1 липня 1904 року, коли пішов у відставку. Помер у 1909 році у Калькуті.

Творчість[ред. | ред. код]

Поезія здебільшого присвячена патріотичній тематиці, необхідності відродження Індії. Поет малює Індію в образі богині Калі, що вимагає від синів-лицарів втамувати кров'ю своєю спрагу матері («Молитва трупам»). Замислюючись про причини незліченних бід Індії, він знаходить їх у роз'єднаності індійців. У поемі «Битва при Плесо» (1875 рік) Сен на матеріалі національної історії показав, як розрізненість сил індійців, корисливість і продажність окремих феодальних вельмож призвели до трагічного краху незалежності Бенгалії і встановленню англійського панування. Ідейний зміст поеми зводився до того, що не військова перевага англійців, не відсутність мужності в індійців стали причиною поразки, а відсутність єдності в індійських рядах. Темі єдності присвячена поетична трилогія «Райботок» (1887 рік), «Курукшетру» (1893 рік) і «Пробхаш» (1896 рік).

Також у доробку Сена є новела «Бханумоті», біографії Будди, Ісуса Христа, Клеопатри VII, автобіографія у 5 томах «Моє життя».

Крім того, займався перекладами на бенгалі. Найвідомішими є «Маркандея-пурана» та «Бгаґавад-Ґіта».

Джерела[ред. | ред. код]

  • История всемирной литературы: В 8 томах / АН СССР; Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М.: Наука, 1983—1994. — Т. 7. — 1991. — С. 626—630.