Національна система конфіденційного зв'язку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Національна система конфіденційного зв'язку (України) — сукупність спеціальних телекомунікаційних систем (мереж) подвійного призначення, які за допомогою криптографічних та/або технічних засобів забезпечують обмін конфіденційною інформацією в інтересах органів державної влади та органів місцевого самоврядування, створюють належні умови для їх взаємодії в мирний час та у разі введення надзвичайного і воєнного стану[1].

Абонентами цієї системи можуть бути як державні, так і комерційні структури, юридичні та фізичні особи.

Однією з особливостей даної системи є те, що вона створюється як система подвійного призначення. Цей принцип полягає у тому, що у мирний час мережі даної системи можуть використовуватися організаціями для передачі сучасними видами зв'язку конфіденційної інформації в інтересах як органів державної влади, так і інших юридичних осіб, у тому числі суб'єктів фінансово-економічної сфери. В особливий період та у разі виникнення надзвичайних ситуацій ресурс даної системи буде задіяний для передачі конфіденційної інформації в інтересах національної безпеки та оборони держави.

Забезпечення[ред.ред. код]

Забезпечення роботи системи в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації покладається на:

  • Департамент стратегії розвитку спеціальних інформаційно-телекомунікаційних систем,
  • Департамент спеціальних інформаційно-телекомунікаційних систем,
  • Державне підприємство «Українські спеціальні системи».

Завдання системи[ред.ред. код]

Створення та розвиток НСКЗ дозволяє вирішувати наступні стратегічні питання, а саме:

  • забезпечити надійний захист службової інформації відповідно до вимог законодавства;
  • створити передумови інтеграції розподілених інформаційних ресурсів та інформаційно-аналітичних систем органів державної влади різного рівня державного управління, в яких циркулює службова інформація;
  • забезпечити можливість інформаційної взаємодії між інформаційно-аналітичними системами органів державної влади різного рівня державного управління;
  • забезпечити надійний обмін службовою інформацією між абонентами системи[2].


Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]