Національний парк Гайніх
нім. Hainich[1] | |
|---|---|
 Підвісна доріжка через ліс | |
| Назва на честь | Hainichd |
| 51°05′48″ пн. ш. 10°23′27″ сх. д. / 51.096667° пн. ш. 10.390833° сх. д.Координати: 51°05′48″ пн. ш. 10°23′27″ сх. д. / 51.096667° пн. ш. 10.390833° сх. д. | |
| Країна |
 Німеччина[1] |
| Розташування | Тюрингія, Німеччина |
| Найближче місто | Бад-Лангензальца |
| Площа | 75 км2 (810 000 000 sq ft) |
| Засновано | 31 грудня 1997 |
| Об'єкт №: | 1133bis-014 |
| Статус: | частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d] |
| Вебсторінка | nationalpark-hainich.de |
  Національний парк Гайніх (Німеччина) | |
 | |
 Національний парк Гайніх у Вікісховищі | |
Національний парк Гайніх (нім. Nationalpark Hainich), заснований 31 грудня 1997 року, є 13-м національним парком у Німеччині та єдиним у Тюрингії. Одним із головних завдань парку є охорона стародавнього букового лісу. У 2011 році парк було додано до списку Світової спадщини стародавніх і пралісів Карпат та інших регіонів Європи через його свідчення про екологічну історію бука та динаміку лісів у Європі з останнього льодовикового періоду.[2]
Географія[ред. | ред. код]
Парк, площею 75 км2 (807 293 281 sq ft), розташований у західній частині німецької землі Тюрингія, на схід від річки Верра, і є частиною більшого природного парку Айхсфельд-Гайніх-Верраталь. Займає значну частину трикутної території між містами Айзенах, Мюльгаузен та Бад-Лангензальца. Національний парк південної частини приблизно 160 км2 (1,722225667×109 sq ft) Гайніх, найбільший суцільний листяний ліс у Німеччині.
Біорізноманіття[ред. | ред. код]
Тварини. Серед тварин парку — дикі кішки, 15 видів кажанів, 7 видів дятлів і понад 500 видів мокриць. Гриби. На сьогоднішній день у національному парку зареєстровано понад 1600 видів грибів,[3] й очікується, що загальна кількість, включаючи види, що утворюють лишайники, перевищить 3000. Близько 300 із уже зареєстрованих грибів перебувають під загрозою зникнення або навіть під загрозою зникнення. Деякі з них не зустрічаються більше ніде в Тюрингії або надзвичайно рідкісні в Німеччині в цілому, і їх охорона є відповідальністю національного парку. Рослини. У національному парку зареєстровано близько 900 видів рослин. У лісових угрупованнях домінує бук звичайний, із додатковими популяціями ясенів, грабів, лип і кленів. Особливо вражають білоцвіт весняний та ряст, підліски звичайні, фіалка лісова, анемона, анемона жовтецева, черемша та лілія.
Захист екосистеми[ред. | ред. код]
Метою Національного парку Гайніх є відновлення великої частини центральноєвропейських лісів до первісного стану. Парк охоплює територію, яка раніше використовувалася для військових навчань, налічує близько 50 км2 (538 195 521 sq ft) листяного лісу. У майбутньому буковий ліс має розростатися на більшу частину території парку.
Фотогалерея[ред. | ред. код]
-
Підвісна доріжка -
Візит-центр у Бад-Лангензальца -
Молодіжний хостел на Гарсберзі -
Вхід до національного парку в Лаутербасі -
Підвісна доріжка через ліс (підйом 10–24 m / 33–79 ft) -
Деревний гриб -
-
-
Див. також[ред. | ред. код]
- Альте Бург, стародавнє замчище в парку.
Література[ред. | ред. код]
- Hainich Artenbuch — Tiere, Pflanzen und Pilze im Nationalpark Hainich, Verlag Rockstuhl, Bad Langensalza, 2005,ISBN 978-3-937135-37-3
Фільми[ред. | ред. код]
- Nationalpark Hainich: ein Urwald in der Mitte Deutschlands. Документальний фільм, 30 хв., Німеччина, 1999, режисери Пітер і Стефан Сіманк, виробництво: Simank-Filmproduktion, Дрезден. Резюме Mitteldeutscher Rundfunk
Посилання[ред. | ред. код]
- Thüringer Gesetz über den Nationalpark Hainich vom 19. Грудень 1997 року
- Офіційний веб-сайт (англомовні сторінки)
- Інформація про Hainich на сайті Nationalen Naturlandschaften (німецькою мовою)
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ а б Nationally designated areas (CDDA)
- ↑ Ancient and Primeval Beech Forests of the Carpathians and Other Regions of Europe. UNESCO World Heritage Centre. United Nations Educational, Scientific, and Cultural Organization. Процитовано 3 September 2022.
- ↑ Hainich National Park | Fungi. www.nationalpark-hainich.de. Процитовано 26 вересня 2023.
| |||||||||||||