Засади філософії
| Засади філософії | |
 | |
| Офіційна назва | лат. Prīncipia philosophiae |
|---|---|
| Автор | Рене Декарт[1] |
| Мова твору або назви | латина |
| Дата публікації | 1644[1] |
| Статус авторських прав | 🅮 і 🅮 |
 Засади філософії у Вікісховищі | |
Заса́ди філосо́фії (лат. «Principia philosophiae») — один з основних творів Рене Декарта. Написаний і виданий латиною 1644 року. Трактат присвячений Єлизаветі Богемській, з якою Декарт мав давню дружбу. Французька версія (Les Principes de la Philosophie) вийшла у 1647 році.
По суті — узагальнення філософської системи Декарта. Твір має чотири частини, в яких викладено основні уявлення Декарта: теорія пізнання, метафізика, фізика, космологія і космогонія. В ній було сформульовано принцип, згідно з яким за відсутності зовнішніх сил рух об'єкта буде рівномірним і прямолінійним. Ньютон запозичив цей принцип у Декарта і включив його до своїх «Начал»; донині його зазвичай називають «Першим законом Ньютона»[2]. Книжка мала на меті замінити аристотелівську навчальну програму, яку тоді використовували у французьких і британських університетах. Робота містить систематичний виклад його метафізики та натурфілософії і є першим справді всеосяжним, механістичним викладом Всесвіту.
Зміст[ред. | ред. код]
Частина 1. Про основи пізнання
Частина 2. Про начала матеріальних речей
Частина 3. Про видимий світ
Частина 4. Про землю
Передмова до французького видання[ред. | ред. код]
Декарт попросив абата Клода Піко перекласти його латинські «Засади філософії» французькою мовою. Для цього видання він написав передмову, замасковану під лист до перекладача, який називається «Лист автора до перекладача книги, який може бути використаний як передмова». Вона була опублікована в 1647 році, тобто вже в зрілому, завершальному періоді його життя. У цьому листі Декарт ділиться деякими роздумами про свої уявлення про мудрість і філософію. Її зміст можна підсумувати наступним чином.[3]
Поняття філософії[ред. | ред. код]
Філософія вивчає мудрість, яку розуміють як здатність здійснювати людську діяльність, а також як досконале знання всього того, що людина може знати для спрямування свого життя, збереження здоров'я та пізнання мистецтв. Досконало мудрим є лише Бог, а людина є більш-менш мудрою, пропорційно до того, наскільки вона володіє знаннями про найважливіші істини.
Ступені знань[ред. | ред. код]
Декарт виділяє чотири ступені пізнання, які він називає загальними, і п'ятий ступінь, який він називає вищим. Перший ступінь складається з ясних і очевидних понять, які можна здобути без необхідності медитації. Другий ступінь — це все, що пізнається за допомогою органів чуття. Третій включає в себе те, що ми дізнаємося, розмовляючи з іншими. Четвертий — це те, чого ми можемо навчитися з праць тих, хто здатен дати добрі настанови.
Вища мудрість[ред. | ред. код]
В історії були великі люди, які шукали кращу і надійнішу мудрість, п'ятий ступінь знання. Вона полягала в пошуку першопричин, і тих, хто слідував цьому прагненню, називали філософами, але він вважає, що жоден з них ще не досяг успіху.
Сумніви та впевненість[ред. | ред. код]
З часів Платона та Аристотеля точаться дискусії про сумнів і впевненість. Ті, хто надавав перевагу сумніву, доходили до крайнощів, сумніваючись навіть у найбільш очевидних речах, а ті, хто шукав певності, надмірно покладалися на органи чуття. Хоча було визнано, що органи чуття можуть вводити нас в оману, за словами Декарта, ніхто ще не висловив думки, що істина може ґрунтуватися не на органах чуття, а на розумінні, коли вона базується на очевидних сприйняттях.
Роздуми про першу філософію[ред. | ред. код]
В цій праці містяться пошуки першопричин, або основних істин, які здійснював Декарт. Вона пояснює метафізичні принципи, на яких будується решта знань.
Дерево філософії[ред. | ред. код]
Декарт описує філософію як дерево, коріння якого — метафізика, стовбур — фізика, а гілки — решта наук, переважно медицина, механіка і мораль, яка є останнім рівнем мудрості. Подібно до того, як дерева мають плоди на своїх зовнішніх частинах, корисність філософії також міститься в тих сферах, які випливають з її основи.
Копії[ред. | ред. код]
Примірник «Засад філософії» Декарта, датований 1656 роком, належить колекції рідкісних книг Тома Сліка з Південно-Західного науково-дослідного інституту в Техасі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Berry A. A Short History of Astronomy — London: John Murray, 1898.
- ↑ D. T. Whiteside, "The prehistory of the Principia", Notes Rec. R. Soc. Lond. 45/13 (1991).
- ↑ René Descartes. Letter of the Author to the French Translator of the Principles of Philosophy serving for a preface. John Veitch (trans.).
Посилання[ред. | ред. код]
- Начала філософії/Рене Декарт [Архівовано 30 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- Р. Декарт Первоначала философии [Архівовано 30 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- R. Descartes Les Principes de la Philosophie [Архівовано 20 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- R. Descartes Principia philosophiae [Архівовано 2 червня 2013 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про книгу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |