Негреба Іван Сергійович

#biblio2024 Іван Сергійович народився 18 серпня 1938 в селі Попівка Великописарівського району. Розумний, талановитий та амбітний. Після школи одразу вступив до Харківського інституту культури на спеціальність «Бібліотекознавство і бібліографія». Коли закінчив перший курс,померла мама, але навчання не покинув, а перейшов на заочну форму, щоб одночасно заробляти гроші. Працював вчителем у Попівській школі, завідувачем бібліотеки (так називалася посада, але насправді відповідав за книжкову шафу). Плюс йому дали кілька годин вчителя української мови. Потім очолював Центр зайнятості, а коли організовувався район, то Івана Негребу взяли на роботу інструктором у відділ пропаганди. Пропрацював на одному місці до 1990 року. Любов до поезії в Івана була з самого дитинства. У школі познайомився з Софією, яка із захопленням слухала його вірші. Спочатку писав для себе і вузького кола друзів, а пізніше заявив про свою творчість на широкий загал, публікуючи в газеті. У зрілому віці написав історичний нарис про Великописарівщину "Краю мій, надворсклянський" (кінець 2003 року), що зберігається у Національній бібліотеці імені В.І. Вернадського. Гортаючи цю книгу, можна знайти там карти Великописарівського краю, історичний нарис про його історію, фотографії минулих років, біографії видатних земляків, уривки з історичних документів. Хоч невеличке, зате своє, авторське, чим він дуже пишався. «Він день їздив по району, спілкувався з героями, а ніч сидів писав», – згадує важкі творчі муки народження нарису його дружина, яка дуже цінувала те, що робить її чоловік. Вважала його талановитою людиною і всіляко підтримувала. У період, коли Іван Сергійович працював над брошурою та нарисом, віддана дружина створювала йому всі умови для письменництва. Бо це для нього було дуже важливим! А отже, і для неї!

Іван Негреба зробив велечезний внесок у вивчення історії краю Великописарівського, створив районний краєзнавчий музей, захоплювався поезією, був гарним знавцем лікарських рослин, а в повсякденному житті завжди залишався скромною і толерантною людиною. А пізніше відділ культури запропонував Івану Сергійовичу взяти участь у написанні історичного нарису по Сумщині і написати про відомих людей Великописарівщини. Одночасно з створенням музею Івану Сергійовичу довелось працювати і над нарисом "Великописарівський район", що ввійшов в один з томів багатотомного енциклопедичного видання "Історія міст і сіл Української РСРС", присвяченого Сумській області, який вийшов з друку першим виданням у 1973 році.

Досліджуючи його особистий архів, можемо побачити, що він ретельно опрацьовував сторінки таких видань, як "Описи Харківського намісництва" кінця 18-го століття (1991 рік), "Историко-статистическое описание Харьковской епархии" харківського архієпископа Філарета (1852 рік), "Старинные усадьбы Харьковской губернии" (1917 рік), накопичував численні вирізки з газет з краєзнавчим матеріалом. Матеріали про видатних осіб Великописарівського краю він використав під час видання енциклопедичного довідника "Сумщина в іменах" (2003 рік), де всі матеріали щодо видатних осіб Великописарівського краю були підготовлені ним особисто.