Новиков Федір Макарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Новиков Федір Макарович
Народився 28 лютого 1925(1925-02-28)
село Малодубровне Половинского району Уральської області РРФСР, тепер Курганської області, Російська Федерація
Помер 22 червня 2001(2001-06-22) (76 років)
місто Кривий Ріг Дніпропетровської області
Поховання Центральне кладовище
Країна  СРСР
 Україна
Національність росіянин
Діяльність гірник
Учасник німецько-радянська війна
Партія КПРС
Нагороди Герой Соціалістичної ПраціОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден «Знак Пошани»Орден «Знак Пошани» Орден Вітчизняної війни I ступеня

Федір Макарович Новиков (28 лютого 1925(19250228), село Малодубровне Половинского району Уральської області РРФСР, тепер Курганської області, Російська Федерація — 22 червня 2001, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області) — український радянський діяч, шахтар, бурильник рудоуправління імені Комінтерну тресту «Ленінруда» міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Депутат Верховної Ради УРСР 7—8-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (22.03.1966).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині робітників. Закінчив сім класів школи. У 1940 році почав працювати в колгоспі імені Кірова Сєровського району Свердловської області РРФСР. Пізніше перейшов працювати на завод в місті Нова Ляля Свердловської області.

З 1942 року — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Війну закінчив у Берліні. У 1953 році звільнений в запас.

У 1953 році переїхав до Кривого Рогу, де влаштувався працювати кріпильником на шахту «Більшовик» рудоуправління імені Комінтерну. Пізніше працював бурильником. Майстер швидкісних проходок, встановив низку рекордів з буріння шпурів і свердловин, був визнаним фахівцем підземних виробок. Виробничі плани виконував на 120—125 %.

Член КПРС.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 березня 1966 року за видатні успіхи, досягнуті в розвитку чорної металургії, Новикову Федору Макаровичу було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Продовжував працювати на шахті «Більшовик», де згодом очолив комплексну бригаду та працював бурильником-інструктором. За скеруванням Міністерства чорної металургії СРСР був відряджений в Китайську Народну Республіку, де навчав шахтарів передовим методам роботи. Обирався делегатом XXIII з'їзду КПРС (1966), членом Криворізького міського комітету Компартії України.

Потім — на пенсії в Кривому Розі, де помер й похований на Центральному кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]