Новокузнецьке організоване злочинне угруповання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Новокузнецьке організоване злочинне угруповання — велике організоване злочинне угруповання, що орудувало в містах Новокузнецьк і Москва на початку 1990-х років.

Історія створення[ред.ред. код]

Угруповання практично повністю складалася з колишніх спортсменів. Бурхливі соціально-економічні потрясіння початку 1990-х років відсунули проблему фізкультури і спорту на задній план. Професійний спорт міг прийняти лише незначну частину провідних спортсменів, тому багато колишні спортсмени, які не мали ніякої реальної професії, залишившись без засобів до існування, пішли в кримінал.

На початку 1990-х років в Новокузнецьк, підприємства якого профилировались в основному на видобутку і переробці вугілля і металу, потекли величезні кошти, пожвавилася торгівля і сфера обслуговування. Продукція Новокузнецький підприємств стала привертати увагу тільки з'явилися тоді бізнесменів, діяльність яких контролював кримінальний світ.

Початковим лідером ОЗУ був Володимир Анатолійович Лабоцкій, майстер спорту СРСР, один з представників відомої Новокузнецькій школи вільної боротьби. Навколо себе він згуртував своїх колишніх колег-спортсменів. «Правою рукою» Лабоцкого став Ігор Шкабара, також колишній спортсмен. Згодом він, уклавши фіктивний шлюб, взяв прізвище дружини і став Ігорем Барибін. Своєрідним навчальним посібником для майбутніх бандитів були фільми про чиказької мафії Аль Капоне. По суті справи, ієрархічна структура і внутрішні порядки були скопійовані з цих фільмів.[1]

Новокузнецький період діяльності ОЗУ[ред.ред. код]

ОПГ почала підніматися в епоху так званого «бартеру», коли зарплату працівникам підприємств видавали або продукцією, або дешевої імпортної технікою. На найбільшому підприємстві Новокузнецька, Кузнецькому металургійному комбінаті, який був найбільшим в країні виробником рейкового прокату, Лабоцкій і його бригада організували свої пункти, куди працівники підприємств за безцінь здавали отриману ними як зарплату техніку, а згодом бандити продавали їх в місті за завищеною в рази ціною . Зовні все виглядало абсолютно законно.

Після закінчення епохи «бартеру» Лабоцкій і його команда переключилися на так званий «Рекет». Діяли спортсмени безжально - не давали ніяких знижок, потурань і відстрочок. Одному підприємцю, який не встиг розплатитися в строк, відрубали туристичним сокиркою ступню ноги, а коли той все ж розплатився, то отримав в подарунок інвалідний автомобіль.

Не хотіли ділитися з бандитами комерсантів чекала неминуча розправа. Багато з Новокузнецький вбивств минулих років приписували саме угруповання Лабоцкого.

Московський період діяльності ОЗУ[ред.ред. код]

Лабоцкій з більшою частиною своєї ОПГ поїхав з Новокузнецька в Москву з метою зайняти місце під сонцем в кримінальному світі столиці. Незабаром вони отримали в своє володіння досить велику територію. Діяли спортсмени за тією ж схемою, що і в Новокузнецьку. Разом з тим, частина угруповання залишилася в рідному місті з метою забезпечення контролю над ним.

8 січня 1993 року Барибін зі своїми спільниками Повєткіним і Гніздичів увірвалися в спортзал, де займалися спортом члени конкурентної їм ОЗУ, і розстріляли їх з автоматів. Було вбито 3 людини, ще 3 - поранено.

Незабаром в ОПГ виникла змова. Барибін вирішив одноосібно захопити владу в угрупованні та розробив план з фізичного усунення Лабоцкого. Однак він не припускав, що його квартира прослухувалася особисто шефом, який не довіряв нікому. Вирішивши діяти на випередження, Лабоцкій підготував пластикову вибухівку з годинниковим механізмом, сховав її на своєму тілі під одягом і призначив Барибін зустріч на Ленінському проспекті на 21 липня 1994 року. Однак годинниковий механізм несподівано спрацював, і Лабоцкій сам загинув в результаті вибуху. Вражений Барибін дивом встиг виїхати з місця події до приїзду міліції.

Після цього Барибін протягом двох тижнів знищив всіх відданих раніше лідеру ОЗГ членів: спочатку свого партнера по силових акцій Гніздичів, якого він убив пострілом в око в його квартирі, а потім деяких Кривицького і Кондрашова, розстріляних на очах у сім'ї Барибіна і кинутих на пустирі загорнутими в простирадло.

Барибін продовжив діяльність ОЗГ. Їм було створено підрозділ кілерів, яке займалося відстрілом московських конкурентів. Зброя кілерам доставляли спеціально найняті не привертали особливої ​​уваги люди, як правило, дівчата. Всього на рахунку бандитів щонайменше 20 вбивств в Москві. Таким напором вони зуміли на час навіть потіснити знамениту Люберецького ОЗУ[ru] і змусили рахуватися з собою солнцевські ОЗУ.

При Барибін ОПГ взяла під свій контроль ряд московських казино, барів, магазинів. Натхнені таким ходом справ, «Новокузнецька» взялися вбивати навіть злодіїв в законі і своїх колишніх колег-спортсменів. Так, 7 лютого 1994 року членами банди був убитий голова Федерації кікбоксингу Росії Юрій сходинкою, також уродженець Новокузнецька. Були дані і про причетність Новокузнецькій ОЗУ до вбивства братів Квантрішвілі[ru], також відомих в минулому спортсменів. За іронією долі, їх могили знаходяться поруч з могилою Володимира Лабоцкого.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]