Номенклатура ІЮПАК

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Номенклату́ра ІЮПА́К — це система найменувань хімічних сполук і опису науки хімії в цілому. Вона розвивається і підтримується в актуальному стані Міжнародним союзом теоретичної і прикладної хімії — ІЮПАК (IUPAC).

Правила номенклатури органічних і неорганічних сполук[ред.ред. код]

IUPAC (1988) запропонував унiверсальну систему для запису механiзмiв органiчних реакцiй, засновану на таких правилах.

  • 1. Утворення та розрив зв'язкiв. Коли при перетвореннi однiєї молекулярної частинки вiншу утворюється новий зв'язок,

опис механiзму повинен включати символ A (association or attachment), розрив зв'язку позначається — D (dissociation or detachment). Символи A та Dcтосуються примітивних (найпростiших) змiн (сюди не належать утворення йонних пар, водневих зв'язкiв), немає спецiальних позначень для утворення чи розриву кратних зв'язкiв(вiдщеплення двох атомiв з утворенням подвiйного зв'язку позначається двома D).

  • 2. Дiєузгодженi (синхроннi) та поетапнi (stepwise, але не сonsecutive) мультизв'язковi процеси. Коли процес розриву й

утворення зв'язкiв вiдбувається дiєузгоджено (синхронно) в однiй елементарнiй реакцiї, то символи A та D пишуться разом (без якихось роздiлових знакiв) .

  • 3. Напрямок перемiщень електронiв і механiзм перетворень.

Для того, щоб описати напрямок електронних перемiщень при утвореннi та розривi зв'язкiв, необхiдно позначити один з атомiв, що беруть участь у перетвореннi, як референтний (reference), вiдносно якого процес є нуклеофiльним, електрофiльним, нуклеофужним чи електрофужним. Коли молекулярне перетворення розглядають як приєднання чи замiщення-вiдщеплення, треба як референтнi розглядати кiлька атомiв. Вирiзняють також корiннi атоми (core atoms) — тi, бiля яких відбуваються змiни. Це — два атоми у випадку реакцiй приєднання чи вiдщеплення з утворенням кратного зв'язку, чи один атом, бiля якого вiдбувається замiщення. Це не обов'язково атомиC, але найчастiше саме вони. Ще є периферiйнi (peripheral) — з'єднанi з корiнними, що беруть участь у перетвореннi, носiйний(carrier) — атом, що бере участь у перетвореннi, але не є нi корiнним, нi периферiйним, вiн приносить на собi чи виноситьiншi атоми чи групи до або вiд частинки, що мiстить корiннi атоми(атом атакуючого реактанту). При виборi референтного атома перевагу вiддають корiнному перед периферійним і носiйним, і периферiйному перед носiйним.

  • 4. Послiдовнiсть примітивних змiн в елементарнiй реакцiї.
  • 5. Дифузiйна комбiнацiя(combination) та роздiлення

(separation). У деяких випадках є необхiдним описати утворення та розпад слабких дифузiйних комплексiв чи угрупувань, тодi процес утворення позначають символом C, а процес розпаду — P(їх використовують, коли одна з таких стадiй лiмiтує реакцiю).

  • 6. Перенос електрона. Для процесу переносу електрона

використовується символ T. Якщо це вiдбувається в дифузiйних комплексах, то механiзм можна описати + P, якщо процес супроводжується утворенням радикальної пари з подальшою її рекомбiнацiєю, то маємо T + AR.

Видання з номенклатури органічних і неорганічних сполук[ред.ред. код]

Правила номенклатури органічних і неорганічних сполук містяться в офіційних виданнях ІЮПАК.

Крім офіційних видань, широке розповсюдження отримали:

  • Синя книга (Blue Book) — Правила номенклатури органічних сполук.
  • Червона книга (Red Book) — Правила номенклатури неорганічних сполук.
  • Зелена книга (Green Book) — рекомендації щодо використання символів, складені разом з ІЮПАК
  • Золота книга (Gold Book) — компендіум (довідник) з технічної термінології, що застосовується в хімії.

Існують також довідники з термінології у біохімії, аналітичної хімії та хімії макромолекул.

Зміни в цих документах публікуються в журналі «Pure and Applied Chemistry».

Повніші відомості описані в статтях:

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0