Нічні жахи (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нічні жахи
англ. Night Terrors
Жанр горор
Режисер Тоуб Гупер
Продюсер Гаррі Алан Таверсd
У головних
ролях
Роберт Інглунд
Алона Кімхі
Композитор Дов Зельцерd
Тривалість 98 хв.
Мова англійська
Країна США США
Ізраїль Ізраїль
Рік 1993
IMDb ID 0108350

«Нічні жахи» (англ. Night Terrors) — американський фільм жахів 1993 року режисера Тоба Хупера. Роберт Енглунд грає подвійну роль: Шевальє та Маркіз де Сад.

Синопсис[ред. | ред. код]

Молода дівчина їде до Каїра, щоб відвідати свого батька, і мимоволі потрапляє в химерний садомазохістський культ, очолюваний харизматичним Полем Шевальє, який є нащадком Маркіза де Сада.

У ролях[ред. | ред. код]

Актор Роль
Роберт Інглунд Пол Шевальє / Маркіз де Сад Пол Шевальє / Маркіз де Сад
Алона Кімхі Сабіна Сабіна
Зої Тріллінг Джині Джині
Джуліано Мер-Хаміс Махмуд Махмуд
Вільям Фінлі Меттесон Меттесон
Чандра Вест Бет Бет

Виробництво[ред. | ред. код]

У 1993 році Globus зняв три фільми з продюсером Гаррі Аланом Тауерсом і зумів розмістити всі три фільми ізраїльського виробництва в проміжному прокаті Cannon або відеодистрибуції Warner.[1] Серед цих фільмів лише «Нічні жахи» досягли кінопрокату.[1] Сценарій написав Даніель Матмор.[2]

Коли актор Роберт Енглунд дізнався про те, що знімання відбуватиметься в Александрії, він сказав, що «я вхопився за цей шанс... але потім проєкт зазнав радикальної трансформації».[2] Енглунд зазначив, що сценарій змінили таким чином, щоб він більше не був про де Сада, а базувався на збірці його еротичних оповідань, і що він буде грати його нащадка, а також гратиме самого де Сада у низці флешбеків.[2] Потім Енглунд додав, що знімання перемістилися з Єгипту до Тель-Авіва, де їм довелося змінити історичний тон фільму на сучасний, оскільки початковий режисер покинув проєкт.[2] Енглунд прокоментував: «Я був не надто в захваті від цього, і продюсери це зрозуміли, тому, щоб залишити мене щасливим, вони найняли одного з моїх улюблених режисерів... Тоуба Гупера».[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Mann, 2014, с. 154.
  2. а б в г д Mann, 2014, с. 155.

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]