Ободзинський Валерій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ободзинський Валерій Володимирович
Ободзинский Валерий Владимирович.jpg
Народився 24 січня 1942(1942-01-24)
Одеса, Одеська обл., Українська РСР, СРСР
Помер 26 квітня 1997(1997-04-26) (55 років)
Москва, Росія
гострий інфаркт міокарда
Поховання
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність співак

Валірий Володимирович Ободзінський (24 січня 1942, Одеса, Українська РСР — 26 квітня 1997, Москва, Росія) — радянський естрадний співак, тенор[1].

Життєпис[ред.ред. код]

Після школи працював кочегаром, натягував пружини на матрацах, виготовляв замки для меблів.

У 1959 році знявся в епізоді художнього фільму «Чорноморочка», де виконав роль музиканта оркестру. На знімальний майданчик потрапив просто з вулиці.

У 1961 році познайомився з Нелею Кучкільдіною, дочкою капітана теплохода «Азербайджан», яка стала дружиною і народила двох дівчаток — Анжеліку та Валерію.

Працював в філармонії Костроми (РРФСР). Під час гастролей за кордоном познайомився з популярною в ті роки болгарською співачкою Лілі Іванової, яка, в свою чергу, представила його болгарському композитору Борису Карадімчеву. Карадімчев подарував Ободзинському свою пісню «Місяць на сонячному березі». У 1964 році Ободзинський виконав цю пісню на Міжнародному музичному фестивалі пісні в Сопоті (Польща).

У 1966—1967 рр. працював в оркестрі Олега Лундстрема. Перші пластинки Валерія Ободзінского вийшли в 1966 році: сольний міньйон «Валерій Ободзинський» з двома піснями і 7 збірних альбомів («В. Ободзінський; Естр. оркестр п/к О. Лундстрема», «Музичний калейдоскоп (7-я серія)», «Естрадний оркестр п/к О. Лундстрема», «Естрадні пісні», «Ліричні пісні», «Естрадний оркестр п/к О. Лундстрема» і «Пісні радянських композиторів»).

У 1967—1972 рр. був солістом Донецької філармонії, у 1973—1977 рр. співпрацював з ВІА «Вірні друзі».

В 1974 набув популярності після виходу в кінопрокат американського кінофільму «Золото Маккенни», в дубляжі якого звучали пісні у виконанні Ободзинського.

З середини 1970-х років поступово був позбавлений можливості зніматися на телебаченні та займатись концертною діяльністю. Однією з причин цього вважають початок нової антисемітської кампанії в СРСР та підозри нового керівника Держтелерадіо СРСР Сергія Лапіна щодо зв'язків Ободзинського з євреями через місце народження останнього[2].

Болісно сприйняв відсторонення від сцени. На 1987 рік повністю залишив будь які спроби виступів, розлучився з дружиною і жив у цивільному шлюбі з однією з прихильниць, працював сторожем на фабриці з шиття краваток, страждав на алкоголізм.

На початку 1990-х років стараннями своєї цивільної дружини Анни Єсеніної вирішив відновити творчу діяльність і записав альбом пісень Олександра Вертинського. У вересні 1994 року після багаторічної перерви тріумфально виступив у концертному залі «Росія» в Москві.

Помер від серцевої недостатності. Похований на Кунцевському кладовищі Москви (ділянка № 10).

Примітки[ред.ред. код]