Естрада

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Естра́да — термін радянської фразеології в мистецтвознавстві в епоху Радянського Союзу, який поряд з терміном "художня самодіяльність" застосовувався на означення офіційного (носив яскраво виражений ідеологічний характер і мав монополістичний спосіб організації в умовах закритого суспільства) шоу-бізнесу з врахуванням радянського способу життя і радянської культури та політики. Термін застосовувався щодо професійної діяльності в опису подій до 1980-го року, хоча паралельно використовується на пострадянському просторі і тепер. Після розпаду Радянського Союзу зменшив значення на користь популярних в даний час різноманітних стилів: від міжнародної поп-музики, року до пізніших форм. Різновид сценічного мистецтва, як окремий жанр так і синтез жанрів: спів, танець, оригінальний виступ, клоунада, циркове мистецтво, ілюзії.

В значенні «музично-драматичне мистецтво, пов'язане з виконанням невеликих творів» в українську мову запозичено з російської, де воно вперше виникло. [1] Термін «естрада» не є міжнародним і однозначним.[2] Поняття «естрада» існувало в СРСР і існує на пострадянському просторі. Термін виник у мистецтвознавстві на межі ХІХ-ХХ ст. і об'єднав всі види мистецтв жанрів, що легко сприймаються.[2]

Не можна було писати для естради, ігноруючи її специфіку.[3] Володимир Масс, особливо підкреслюючи значення комічного на естраді, стверджував, що «естрада призначена для тисяч людей, спраглих веселощів, і з цим не можна не рахуватися. Естрадне мистецтво має задовольняти їх природну потребу в сміху, в живому і гострому жарті і разом з тим виховувати глядача. Розважаючи, повчати.»[3]

Починаючи з середини 1980-их років термін шоу-бізнес замінив поняття «естрада», коли терміни «радянська естрада», «естрадне мистецтво» не могли увібрати в себе весь спектр жанрів, культурно-розважальних заходів, індустрії розваг, звукозапису, відеопродукції, фестивалів, конкурсів, різноманітних шоу тощо (інфраструктуру і ринкові відносини).[2]

Класифікація[ред. | ред. код]

В основному естраду класифікують за географією поширення, наприклад українське радянське естрадне мистецтво, російська радянська естрада, радянська естрада тощо.

Також поширена класифікація за жанром або іншими характеристиками, наприклад андрогінна естрада, танцювальна естрада.

Формування[ред. | ред. код]

Естрада як жанр формується у контексті ідеологічної політики СРСР з позицій ключових елементів культури соцреалізму – партійності, народності, інтернаціоналізму, при цьому радянська ідеологічна машина не приховувала пропагандистський потенціал пісні.[4][5][6] Стверджувалась формула підпорядкованості і поглинання народного характеру пісень партійними завданнями:

« «У сучасній музиці народність і ідейність набули абсолютно виключне, всепроникаюче значення. Вище своє втілення ці поняття отримали в партійності творчості ... активній участі її у формуванні комуністичної суспільної свідомості».[6] »

В Радянському Союзі і на теренах пост-совка[ред. | ред. код]

Далеко не завжди пропагандистсько забарвлені пісні сприймались з точки зору ідеологічного тексту. Сьогодні саме мелодія, ритм багатьох радянських пісень викликають естетичне задоволення у людей з принципово іншими, порівняно з радянськими, поглядами і цінностями, і їх не захоплює сліпа рефлекторність. Як вид культурно-економічної діяльності естрада є складеним поняттям шоу-бізнесу. Проте в деяких випадках такі асоціації недопустимі. Артистів, що виступають в естрадному жанрі, називають артистами естради, естрадними артистами. В СРСР "самодіяльний артист" — артист не професійного рівня, коли "артист естради" — професія та/ або звання в офіційної радянської естради Тепер, здебільшого естрадні артисти асоціюються із зірками шоу-бізнесу.

В ряду естрадних виконавців і зірок естради прийнята алегорична класифікація що додає титул до імені естрадного виконавця. Наприклад «примадонна української естради», «король гламуру», «патріарх естради».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том другий (Д-Копці) / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко та ін. — К.: Наук. думка, 1985. (стор.: 171-172)
  2. а б в Естрадний спів і шоу-бізнес: навч.-метод. посіб. / В. М.Откидач. - Вінниця : Нова книга, 2013. - 368 с. - ISBN 978-966-382-423-9 (стор.:11-12)
  3. а б Русская советская эстрада: очерки истории - Том 2 / Елизавета Уварова, ‎Всесоюзный научно-исследовательский институт искусствознания - 1976 (Сторінка 80)
  4. Сохор А.Н. Партийность, народность, интернационализм советской музыки. – М. : Изд-во «Наука», 1973. – 64 с.
  5. Попов И.Н. Некоторые черты социалистического реализма в советской музыке. – М. : Изд-во «Музыка», 1971. – 198 с.
  6. а б Ляшенко И.Ф. Интернационализм советской музыкальной культуры: традиции и современность. – К. : «Музична Україна», 1986. – 144 с.

Див. також[ред. | ред. код]