Обсерваторія Сайдинг-Спрінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Обсерваторія Сайдинг-Спрінг
Siding Spring from Belougery Split Rock.JPG
Оригінал назви Siding Spring Observatory
Код 413  (спостереження)
Розташування Гора Сайдинг-Спрінг, Кунабарабран, Австралія
Координати
Висота 1165 м
Дата відкриття 1965 рік
Сайт: www.mso.anu.edu.au

Обсерваторія Сайдинг-Спрінг — астрономічна обсерваторія, заснована у 1965 році поблизу Кунабарабрана, Австралія, частина Дослідницької школи астрономії і астрофізики при Австралійському національному університеті (АНУ). На території обсерваторії встановлено 12 телескопів: Англо-австралійський, телескопи АНУ, Університету Нового Південного Уельсу та інших установ. Обсерваторія розташована на висоті 1165 метрів над рівнем моря в Національному парку Warrumbungle на горі Woorat, також відомій, як гора Сайдинг-Спрінг. Обсерваторія була декілька разів занесена до списку кодів обсерваторій Центру Малих Планет під номерами: 260 (Цифровий огляд неба), 413 (основний код обсерваторії), E10 (Південний телескоп Фолкеса) і E12 (Огляд Сайдинг-Спрінг — пошук навколоземних об'єктів).

Історія обсерваторії[ред.ред. код]

У 1924 році федеральним урядом була створена обсерваторія Маунт-Стромло. Спочатку обсерваторія спеціалізувалася на дослідженні Сонця. Наприкінці 1940-х років основний акцент був зміщений на зоряну астрономію. З 1953 по 1974 рік 74-дюймовий (1.9 метри) телескоп був найбільшим оптичним телескопом в Австралії.

Вже у 1950-х роках міське засвічення від Канберри стало настільки сильним, що це стало помітно на горі Стромло. Тоді в 1962 році АНУ обрав нове місце для обсерваторії на горі Сайдинг-Спрінг. До середини 1960-х років на горі Сайдинг-Спрінг АНУ встановив 3 телескопи і створив інфраструктуру: дорогу, житлові приміщення, провів електроенергію і воду. У 1984 році прем'єр-міністр Боб Гоук відкрив найбільший телескоп АНУ з низькою вартістю і інноваційним дзеркалом діаметром 2.3 метри, який знаходиться в простому приміщенні з кубічним куполом, що обертається вслід за рухом труби телескопа.

З 1950 року, незалежно від розвитку обсерваторії АНУ, австралійський і британський уряди вели переговори про будівництво великого телескопа. Коли ці переговори, нарешті, дали свої плоди в 1969 році, то на місці майбутнього 4-метрового Англо-австралійського телескопа (ААТ) вже була добре розвинена інфраструктура обсерваторії Сайдинг-Спрінг, що значно полегшило спорудження телескопа ААТ.

Під час будівництва ААТ на початку 1970-х років Британська Рада Науково-Технічних досліджень також побудувала UK Телескоп Шмідта, на відстані 1 км на північний схід від купола ААТ. Телескоп Шмідта має широке поле зору (36 квадратних градусів) в порівнянні з ААТ, що дозволяє проводити оглядові програми. Цікаві об'єкти, які виявляють на телескопі Шмідта, потім докладно досліджують на більш великих інструментах. У 1987 році телескоп Шмідта був об'єднаний з АТТ в одну структуру.

На території обсерваторії Сайдинг-Спрінг також встановлені телескопи Південної Кореї, Дистанційні телескопи і телескопи Університету Нового Південного Уельсу. У 1990 році станція Грінвічської обсерваторії для стеження за штучними супутниками Землі була закрита після 10 років роботи.

Інструменти обсерваторії[ред.ред. код]

Напрями досліджень[ред.ред. код]

  • Оглядові зйомки південної півкулі.
  • Оглядово-пошукові спостереження з метою виявлення навколоземних об'єктів.
  • Оглядово-пошукові спостереження з метою виявлення екзопланет.
  • Визначення космологічних параметрів.
  • Моделювання формування галактик і спостереження найбільш ранніх етапів розвитку Всесвіту (з великим z).
  • Проектування та створення на основі передових технологій інструментів і приладів для них.
  • Вивчення потоків газів навколо чорних дірок.
  • Пошуки найстаріших зірок у Чумацькому Шляху.

Основні досягнення[ред.ред. код]

  • Південну частину Цифрового огляду неба (північна частина знімалася в Паломарській обсерваторії) знімали в Сайдинг-Спрінг на 1.2-метровому телескопі Шмідта (вони ж каталоги USNO-A1.0 і GSC).
  • Південну частину каталогу скупчень галактик Ейбелла знімали на 1.2-метровому телескопі Шмідта в 1970-х роках.
  • У ході роботи Огляду Сайдинг-Спрінг було відкрито 67 комет, 54 з яких на рахунку Роберта Макнота — це рекорд на даний момент.[10]
  • Обсерваторія Сайдинг-Спрінг, входячи до програми огляду Каталіна, впевнено займає провідне місце серед усіх обсерваторій світу за кількістю щорічно відкритих навколоземних астероїдів. У 2009 році їх число склало 577 штук.[11]
  • Відкриття екзопланети Lupus-TR-3 в 2007 році.
  • Визначення найкоротшого періоду обертання серед астероїдів: 2008 HJ — всього 42.7 секунди за допомогою Південного телескопа Фолкеса.
  • На Англо-австралійському телескопі був проведений огляд «The 2dF Galaxy Redshift Survey» з метою побудувати в обраних напрямках на небесній сфері докладну 3D-карту розподілу галактик у Всесвіті, що виявило глобальну пористу структуру Всесвіту.[12]

Керівники обсерваторії[ред.ред. код]

Обсерваторія підпорядкована Дослідницькій школі астрономії і фізики АНУ, директором якої є професор Harvey Butcher.[13]

Відомі співробітники[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Найяскравіша комета за останні 40 років — Велика комета 2007 року була відкрита в обсерваторії Сайдинг-Спрінг Робертом Макнотом.
  • На честь обмерваторії отримав назву астероїд 2343 Сайдинг-Спрінг, який був відкритий 25 червня 1979 року в обсерваторії Сайдинг-Спрінг.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]